На рівні областей пропонується об’єднати близько 300 діючих лісгоспів, суттєво переглянути повноваження  ОУЛМГ, а Держлісагентство підпорядкувати  Уряду

Ниже текст статьи Олега Сторчоуса, посвещенный анализу реформ. Надеюсь, что остальные коллеги добавят свои работы самостоятельно. М.П.

На рівні областей пропонується об’єднати майже 300 діючих лісгоспів, суттєво переглянути повноваження ОУЛМГ, а Держлісагентство підпорядкувати Уряду

(огляд проекту «Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового та мисливського господарства на період до 2022 року»)

 11 серпня 2017 року на сайті Держлісагентства оприлюднений для громадського обговорення проект «Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового та мисливського господарства на період до 2022 року». Посилання – https://drive.google.com/file/d/0B9CGEXC5v0a9MWZNbWZfY3BsdTg/view Разом із документом розміщено проект розпорядження Кабінету Міністрів України, який визначає кілька заходів:

– по-перше, схвалити додану Стратегію;

– по-друге, протягом трьох місяців після прийняття Стратегії має бути схвалений чіткий план заходів для її реалізації;

– по-третє, у піврічний термін має бути затверджена програма розвитку лісового господарства.

Повний текст розпорядження тут – https://drive.google.com/file/d/0B9CGEXC5v0a9cE1SdkJIY0lVTWs/view

Автори проекту – робоча група, утворена у липні поточного року наказом Держлісагентства. До її складу увійшли фахівці лісової галузі, представники науки, експерти, деревообробники. Як зазначається на сайті лісового відомства, при розробці врахована презентація зі стратегічних питань лісового господарства – http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=182224&cat_id=166243

Її авторкою вказано чинну голову Держлісагентства.

Зазначу, що вперше за всю історію лісового господарства України суспільству та фаховій спільноті запропоновано для обговорення документ стратегічного рівня, який визначає на 5-річну перспективу вектор розвитку двох галузей. Цікаво, що досі проекти майже всіх нормативно-правових актів скромно ховались у розділі «Регуляторна діяльність», без анонсування на першій шпальті. Проте тут Держлісагентство продемонструвало небачену відкритість – банер із пропозицією обговорення «Стратегії…» досі розміщено на головній сторінці офіційного веб-сайту відомства. Сподіваємось, що рівень врахування конструктивних зауважень відповідатиме задекларованій відкритості.

Будь-який стратегічний документ у принципі не повинен бути деталізований. Отже, і представлений проект має визначити у загальних рисах напрямок розвитку обох галузей. Його основна мета – визначити загальний план дій, певний набір правил для прийняття рішень на тривалий період часу. Проте з іншого боку, «загальність» формулювань проекту Стратегії виявилась досить широкою, що іноді не дозволяє робити чіткі висновки навіть фахівцям. Також очевидно, що це – не остання редакція документа, який, здається, не пройшов фільтр узгоджень із суміжними міністерствами.

Усі суттєві організаційно-правові рішення, які протягом найближчих п’яти років прийматимуться в Україні стосовно вітчизняних лісів і мисливства, повинні відповідати саме цьому документові. Тож усім небайдужим до лісового та мисливського господарства громадянам рекомендую відповідально поставитись до вивчення представленого документа. Свої зауваження/пропозиції кожен може надіслати на електронну адресу lis_reforma@ukr.net.

Нижче стисло наведені найбільш резонансні новели проекту «Стратегії…». Проте рекомендую охочим ознайомитися з оригіналом тексту, зробивши свої власні висновки. Авторські тлумачення проекту є лише припущеннями, які через брак достовірної інформації небажано сприймати як однозначні оцінки.

 

І. Майже 300 діючих державних лісогосподарських підприємств пропонують об’єднати (очевидно, це слід розуміти як реорганізацію) на обласному рівні (очевидно, у формі злиття) в такі ж самі, тільки укрупнені, державні підприємства, що матимуть статус юридичної особи. Підкреслю, що це стосуватиметься лише лісгоспів сфери управління Держлісагентства. Строки проведення об’єднання (реорганізації) проект не визначає.

Як випливає із доволі незрозумілого формулювання проекту «Стратегії…», новоствореним обласним лісгоспам будуть передані не всі наявні повноваження, а лише певна частина. Звертаю увагу, що йдеться саме про «повноваження» підприємства, що не зовсім характерно для правової техніки (поняття повноваження зазвичай застосовується стосовно певних органів, посадових осіб, а не суб’єктів господарювання). Що мають на увазі під «непереданими повноваженнями» – залишається тільки здогадуватись. Якщо враховувати презентацію голови Держісагентства, яка пропонувала створити на обласному рівні структури відомства «лісомисливську службу», то, очевидно, зміни стосуватимуться повноважень державної лісової охорони та функцій контролю.

ОЦІНКА/ПРИПУЩЕННЯ: Коментувати двозначні формулювання проектів нормативних актів, які до того ж викладені у формі ребусів – справа невдячна. Спадають на думку слова Володимира Висоцького: «… я ненавижу сплетни в виде версий, червей сомненья…» Проте, з огляду на досить високі ставки та значний рівень зацікавленості, спробую це зробити. Попереджаю, що наведені думки поки що є гіпотезами і не претендують на істину в останній інстанції. Спочатку слід навести оригінальний текст положення з коментованого проекту, який передбачає:

«…..в) об’єднання центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, державних лісогосподарських підприємств на обласному рівні з делегуванням такому суб’єкту частини повноважень лісогосподарських підприємств, що належать до сфери управління Держлісагентства. При цьому, державні лісогосподарські підприємства залишаються юридичними особами державної власності;….»

Скоріш за все, йдеться про те, що майже 300 лісогосподарських, лісомисливських, державних мисливських господарств можуть об’єднати за обласним поділом у 24 державні лісогосподарські підприємства. Чим пояснюється таке припущення? Річ у тім, що будь-яке об’єднання державних підприємств може бути здійснено за рішенням Уряду або у тих випадках, коли повноваження прямо надані уповноваженому органові (у нашому випадку – Держлісагентству) на рівні закону. Відповідні норми, які дозволяли б створювати відомствам об’єднання державних підприємств, у чинному законодавстві відсутні. Тому, очевидно, під об’єднанням слід розуміти «реорганізацію» підприємств на обласному рівні. З іншого боку, чому у відповідному абзаці йдеться про один «суб’єкт» та як його утворити, коли об’єднання передбачені на обласних рівнях (це передбачає створення щонайменше декількох суб’єктів) – є не зовсім зрозумілим.

Тож імовірно, що в кожній області може бути створений єдиний лісгосп сфери управління Держлісагентства. У разі злиття наявних держлісгоспів усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до «обласного» лісгоспу, що буде утворений. Тоді наявні зараз «місцеві» лісгоспи перетворяться або на філії або на відокремлені підрозділи «обласних» державних підприємств на чолі з керівниками філій, що діятимуть на підставі довіреності. Філії (відокремлені підрозділи) можуть бути безбалансовими та із власним балансом, який у свою чергу буде частиною зведеного балансу. Повноваженнями щодо ліквідації/реорганізації/створення підприємств власної сфери управління наділений лише голова Держлісагентства. Останній, згідно зі ст. 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», також затверджує статути та укладає контракти з директорами державних унітарних підприємств.

Директор «обласного» лісгоспу на підставі затвердженого Агентством статуту може бути уповноважений сам укладати контракти із керівниками філій ввіреного підприємства, він же повинен затверджувати штатний розпис підприємства. Сфера повноваження керівників філії визначається статутом підприємства та положенням про філію. Для прикладу, щодо державних підприємств Мінагрополітики затверджено примірне Положення про філії – http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/TF016628.html

При реорганізації діюче державне підприємство як юридична особа припиняє існувати. Водночас можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначити чисельність і штат працівників у такому випадку належатиме тільки директору «обласного» ДП. Відповідно до частини третьої ст. 36 Кодексу, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органа можливе лише у випадку скорочення чисельності або штату.

Зауваження: Звісно, наведений варіант укрупнення лісгоспів на рівні областей має кращий вигляд, ніж резонансна ідея створення «єдиного» лісгоспу у 2015 році, на зразок ДП «Укрспирт», ініціатором якої був попередній очільник галузі. Є певні позитивні сторони, проте вистачає й негативних, що є предметом окремої розмови. Головним питанням до цієї ініціативи є її доцільність. Насамперед – у контексті конкретних проблем лісового господарства, які перелічені в документі. Простіше кажучи: які конкретно проблеми лісового господарства вирішить реорганізація майже трьох сотень лісгоспів? Такі вкрай важливі питання вимагають суттєвого обґрунтування.

У світлі останніх «концесійних креативів» Мінекономрозвитку, згадане альтернативне рішення може тлумачитись як відомчий вибір між намірами передавати лісові підприємства в концесію та загальним курсом реформи держсектора, що фокусується на скороченні загальної кількості державних підприємств. З іншого боку, укрупнення державних підприємств, здається, не можна вважати надійним захистом від реалізації «концесійних» задумів Мінекономіки. Тож вибір рішення в умовах «із двох зол» є доволі сумнівним. Тим паче, зміну кількості лісгоспів не можна вважати реформою у правильному розумінні цього поняття. Очевидно, що через зменшення кількості держпідприємств не очікується суттєвих змін у механізмах функціонування галузі, економічних засадах лісокористування, які призведуть до якісно нових результатів чи значного підвищення прибутковості держпідприємств.

АЛЬТЕРНАТИВИ: Не можна залишати без розгляду варіант створення урядовим рішенням державного господарського об’єднання у формі корпорації або концерну (підстава: ч. 4 ст. 119, ч. 6 ст. 120 ГК України), із делегуванням такому об’єднанню частини повноважень діючих лісгоспів. Передовсім ідеться про розпорядження членськими (вступними, цільовими) внесками, за рахунок яких було б можливе фінансування дотаційних лісгоспів Півдня та Сходу країни, а також інших проектів «міжобласного» рівня.

ЗАУВАЖЕННЯ: Коментований пункт обов’язково підлягає конкретизації та усуненню двозначностей у тлумаченні.

ІІ. Пропонується реформувати ОУЛМГ шляхом перегляду функцій. Крім того, передбачено здійснити «розподіл функцій державного контролю від функцій господарювання».

Однією із ключових проблем лісового та мисливського господарства автори Стратегії вважають «недосконалість розподілу функцій управління, що призводить в окремих випадках до дублювання функцій або втрати ефективності їхнього виконання. Зокрема, це стосується втрати функцій забезпечення повноцінного контролю за додержанням лісового та мисливського господарства в лісах різних відомств і різних форм власності». Отже, очевидно, для вирішення цього питання пропонується переглянути функції Держлісагентства та його територіальних органів.

ОЦІНКА/ПРИПУЩЕННЯ: Саме так – не зовсім конкретно і не зовсім чітко вказані наміри щодо подальшої долі обласних управлінь лісового й мисливського господарства. Через натяки та майже повну відсутність конкретики у викладенні «езоповою мовою» складно визначити, що саме автори збираються у найближчі п’ять років зробити з обласними управліннями.

Цікаво, що у презентації очільниці галузі пропонувався чіткий і категоричний варіант: ОУЛМГ – ліквідувати; на місцях мають залишитись невідокремлені підрозділи відомства без статусу юридичної особи; ці підрозділи матимуть функцію «державної лісомисливської охорони». Однак проект «Стратегії..» є більш стриманим у цьому вкрай делікатному питанні.

Як вже згадувалось, під поняттям «реформа» слід розуміти такі нововведення, що суттєво змінюють діяльність, правила, механізми роботи галузі/державних органів, внаслідок чого маємо якісно нові зміни. До речі, в назві документа також згадується про інституційне реформування обох галузей – лісового та мисливського господарства. Тому пропоновані «Стратегією..» кроки мають суттєво змінити діяльність територіальних управлінь лісового та мисливського господарства. Після декларування таких глобальних змін запровадження Агенцією в подальшому декоративних перестановок або зміни другорядних повноважень (приміром, собаківництва, насінництва) виглядатиме щонайменше як моветон. Тож залишається очікувати на подальшу конкретизацію цього положення у проекті, достатню для чіткого визначення.

Автори проекту справедливо визнали, що ефективного та якісного контролю в українських лісах немає. Із цим варто погодитись: ані державний, ані відомчий, ані громадський контроль у теперішньому вигляді не забезпечують лад у лісовому господарстві. Яскраве свідчення цього – високий рівень суспільного невдоволення станом справ у лісовому секторі. Виняток становить хіба що охорона та захист лісів, що ведеться у форматі контрольної діяльності лісгоспами Держлісагентства.

Державний контроль Держекоінспекції – вкрай заформалізований, відомчий контроль Держлісагентства містить конфлікт інтересів, а тому неефективний, громадський контроль через майже повну відсутність правового регулювання – недієвий і подекуди нагадує «махновщину». Через відсутність системності контролю, несправедливі санкції за порушення у лісовій сфері, недосконале лісове законодавство, правові прогалини в регулюванні обігу та обліку деревини проблема однозначно щороку ускладнюватиметься. Тож її слід вирішувати комплексно.

У проекті наголошують на необхідності відокремлення контрольної функції державної лісової охорони від господарської діяльності. Очевидно, це стосується державної лісової охорони лісгоспів сфери управління Держлісагентства, на яку Лісовим кодексом покладені функції державного контролю за дотриманням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства. До речі, аналогічні повноваження закон покладає і на Держлісагентство та ОУЛМГ. Зауважу, що постанова КМУ №521 від 08.10.2014 (п. 6) дещо обмежує повноваження ДАЛРУ стосовно лісового контролю, оскільки відомство наділене правом проводити перевірки лише в лісах підпорядкованих підприємств. Насправді ані Держлісагентство, а тим більше – держлісгоспи не проводять перевірок у розумінні профільного закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Тому слід констатувати повну недієвість законодавства в частині реалізації повноважень контролю Держлісагентством.

Контролюючі заходи Агенції здійснюються лише в мисливському господарстві, почасти вони дублюються Держекоінспекцією, робота якої за рівнем професійності поступається контролю ОУЛМГ.

 ІІІ. Надання спеціального статусу Держлісагентству із прямим підпорядкуванням Кабінету Міністрів України

ОЦІНКА/ПРИПУЩЕННЯ: Пропонується розширити повноваження Держлісагентства, а також підвищити його рівень підпорядкування, визначивши його як ЦОВВ зі спеціальним статусом. Це єдина пропозиція, обґрунтування ухвалення якої не наведене у відповідному переліку ключових проблем лісового та мисливського господарства. Поясню, що на сьогодні у структурі центральних державних органів такий статус мають Антимонопольний комітет, Держкомтелерадіомовлення, Фонд держмайна, Адміністрація спецзв’язку та Нацагентство з питань державної служби. Тобто, це органи, що не мають галузевої чи промислової ознаки. Для отримання такого статусу та «виходу» з-під опіки Мінагрополітики необхідно внести зміни до законодавства (Лісового кодексу, інших законів), прийняти низку підзаконних актів. Чому саме одне із природоресурсних відомств (в особі прихильників цієї ідеї серед авторів проекту) зважилось на такий відчайдушний крок – здогадатися неважко.

Скоріш за все, питання стосується невирішеної проблеми фінансування лісових підприємств Півдня та Сходу країни, внаслідок чого там два роки триває занепад лісового господарства. Держлісагентство позбавлене статусу розпорядника бюджетних коштів. За нього це має робити Мінагрополітики, яке шляхом урядових пропозиції повинно насамперед лобіювати закладення відповідних видатків на вказані потреби. Але внаслідок правових прогалин, бюрократичних перешкод, а також низки інших об’єктивних і суб’єктивних чинників у бюджеті два роки поспіль не закладено відповідні кошти. Крім катастрофічних наслідків для частини галузі, відомство зазнало значних іміджевих втрат, отримавши постійний шквал критики у свій бік. Якщо 2015 року критика очільників Агентства була цілком обґрунтована, то при формуванні бюджету на 2017 рік відповідальність за повну відсутність результату має здебільшого нести Мінагрополітики як головний «формувач» лісової політики.

Цікаво, що Уряд і Мінагрополітики 2017 року знайшли можливість ухвалити відповідні документи щодо заміни спецрежиму ПДВ механізмом дотацій для сільгоспвиробників, передбачивши на це 4 млрд грн. Станом на липень дотаціями сплачено понад 1,4 млрд грн, із яких близько мільярда отримали лише два великі агрохолдинги, що мають доволі хороший фінансовий стан. На жаль, досі ані Уряд, ані Мінагрополітики як головний розпорядник бюджетних коштів так і спромоглися віднайти механізми для виділення майже 450 млн грн як дотацій лісодефіцитним регіонам. Внаслідок ганебного паралічу владних структур працівники ресурсних лісгоспів змушені тривалий час «добровільно» перераховувати південним та східним лісгоспам власні «дотації» у вигляді одноденного заробітку.

У європейських країнах лісові відомства підпорядковані як центральним органам з питань охорони довкілля, так і органам сільського господарства. Власне, сфера відомчого підпорядкування не є визначальною, оскільки головне в державному управлінні – якісна координація та кваліфіковане нормативно-правове забезпечення роботи підзвітних відомств.

Значну кількість нормативно-актів у лісовій сфері уповноважене законом затверджувати МінАПК, яке за шість років не спромоглось створити професійний підрозділ для формування лісової політики. Тож очевидно, що за останні роки між міністерством і підпорядкованим відомством ефективної та кваліфікованої співпраці не склалось. З огляду на це, намагання ініціаторів проекту “Стратегії…” прибрати зайвий ланцюг у відносинах з Урядом через своєрідний «ферзевий гамбіт» можна зрозуміти.

Але розпорядження Кабміну тут буде недостатньо – питання повинна вирішувати парламентська більшість. Отже, залишаються сумніви щодо реальності виконання цієї пропозиції.

  1. Створення «Державного фонду розвитку мисливського господарства»

Пропонується створити Державний фонд розвитку лісового господарства. Очікується, що цей крок усуне дисбаланс фінансового забезпечення лісогосподарської діяльності, вирішить проблему відсутності фінансування лісгоспів Півдня та Сходу, а також дефіциту фахівців у цих регіонах.

ОЦІНКА/ПРИПУЩЕННЯ: Ідея створення лісового фонду як фінансової автономії відомства від непередбачуваного бюджетного процесу обговорювалась задовго до розробки представленого проекту «Стратегії…». В період дії державних цільових програм «Ліси України» 2002-2015 років, які гарантували щорічне виділення дотацій нересурсним лісгоспам, здавалося, що такий «комунізм» триватиме завжди. Тому особливої потреби створювати окремий спеціальний фонд бюджету не було. Але на початку 2014 року в країну прийшла біда. З метою економії бюджетних коштів в умовах військової агресії уряд «камікадзе» 1 березня 2014 року видав Постанову №65, де чітко вказувалась заборона всім відомствам готувати нові цільові програми (п. 16). Тобто, у березні 2014 року було очевидно, що затвердити нову програму «Ліси України» на 2016 рік не вдасться. Саме тоді потрібно було вжити своєчасних заходів для запобігання виникненню колосальної проблеми. Проте чим саме займалось із березня 2014 року по січень 2015-го тодішнє керівництво Держлісагентства – пригадати важко. Із січня по травень 2015-го керівництва Агенції, по суті, не було. А новий «антикризовий менеджмент» відомства у жовтні 2015 року запропонував утопічну ідею «єдиного Укрлісу», яка дозволила б вирішити проблему фінансування південного та східного регіону. Ідею об’єднання всіх лісгоспів відхилили, проблемне питання не тільки не вирішили, на сьогодні воно вкрай загострилось. За попередніми даними, звільнилась майже третина працівників, інші переведені на неповний робочий день. Працювати в лісовій охороні південних лісів уже майже немає кому, небагату матеріальну базу деяких підприємств почали розкрадати.

Тож варіант створення лісового фонду набув особливої актуальності торік, коли після мітингів в урядовому кварталі стало очевидно, що «бюджетозалежні» підприємства Півдня та Сходу не витримають державної недбалості у формі безпідставного припинення фінансування.

За відсутності реальних альтернатив цю пропозицію слід у цілому підтримати, хоча б для того, щоб не зменшувати актуальності справді болючої проблеми. Але варто паралельно розглядати запасні варіанти, які дозволили б розв’язати скоріше питання в альтернативний спосіб. Тим більше, що для реалізації цієї ідеї парламенту необхідно ухвалити відповідний законопроект і декілька підзаконних актів. Це триватиме (за найоптимістичнішим сценарієм)  щонайменше рік-півтора.

Зараз доцільно створити достатній рівень суспільної підтримки цієї пропозиції, з огляду на те, що вона суперечить загальній установці Міністерства фінансів України щодо заборони створення позабюджетних фондів і скорочення бази оподаткування державних підприємств (відрахування на фонд планується за рахунок 5% від реалізації лісопродукції, зменшення рентної плати, 50% прибутку держпідприємств).Ціна питання «держлісфонду» – близько 1,2 млрд грн, що значно менше, ніж нещодавно створений Державний дорожній фонд, щорічний оборот якого оцінюють у 40 млрд грн. Нагадаю, що створення дорожнього фонду проштовхувало Мінінфраструктури при суттєвій підтримці парламентського лобі та в цілому підтримувалося суспільством, яке щодня стикається із розбитими вітчизняними дорогами.

Але із законодавчою підтримкою «фондового» фінансування лісового господарства все значно складніше. Більшість громадян досі впевнені, що ліси у степових регіонах ростуть самі по собі. Навіть деякі чиновники-фінансисти не розуміють, що законодавчо одне державне підприємство не вправі безкоштовно передавати власне майно та гроші іншому державному підприємству, зокрема – у межах одного відомства. Це також необхідно враховувати при комунікативній підтримці пропозиції.

Не слід забувати, що створення державного лісового фонду як стабільного інструмента економічного розвитку лісової галузі, окрім позитивних, має негативні сторони. Йдеться про те, що розпорядником коштів такого фонду залишаться державні органи. Вітчизняний досвід переконливо свідчить: там, де вирішують чиновники – виникає корупція, бюрократія й неефективність. Тож доведеться зважати на ці реалії і на законодавчому рівні передбачати відповідні “запобіжники”.

  1. Пропозиції значної кількості змін у лісовому та суміжному законодавстві

 У проекті передбачений значний обсяг заходів з удосконалення законодавства.

Зокрема, пропонується розробити/змінити/доповнити лісове законодавство в частині:

  • обліку/кадастру/інвентаризації лісів;
  • посилення відповідальності за незаконні рубки;
  • обліку деревини;
  • ринку деревини;
  • проведення рубок;
  • управління полезахисними смугами;
  • переведення самозаліснених земель у ліси;
  • виділення земель для лісорозведення;
  • механізмів створення приватних лісів;
  • імплементації європейського законодавства;
  • розробки регіональних і місцевих програм для забезпечення паливною деревиною;
  • забезпечення державної підтримки системи протидії лісовим пожежам;
  • шляхів адаптації лісів до змін клімату.

Перелік не є вичерпним.

Крім того, проект передбачає розробку та зміну щонайменше двох десятків нормативних документів, що врегульовують мисливське господарство та полювання. Які саме нормативні акти – очевидно, питання конкретизується в плані заходів із реалізації Стратегії. Також документ передбачає виконання низки організаційних заходів, які закономірно тягнуть за собою внесення змін у другорядні відомчі інструкції та нормативи.

ОЦІНКА/ПРИПУЩЕННЯ: У цілому необхідність якісного вдосконалення законодавства підтримується. Приміром, законодавство в частині проведення рубок слід переглядати комплексно, починаючи зі змін до Лісового кодексу.

З другого боку, пропозицій до законодавчого блоку настільки багато, що виникають обґрунтовані сумніви щодо реальності їхнього виконання за п’ятирічний період. З огляду на майже втрачені для лісового господарства три роки, що минули після Революції гідності, відсутність достатньої кількості активних лісоводів та юристів, обмеженість кадрових ресурсів Агентства, реалізувати всі намічені заходи буде доволі складно. Тим більше, що значна частина їх стосується ухвалення змін до законів і кодексів, а це – проходження складного й тривалого законодавчого процесу. Питання може ускладнюватися процесами децентралізації, земельної та інших реформ, які відбуваються в державі. Тому бажано встановити чіткі етапи та строки виконання запланованих заходів.

Аналіз попередніх стратегічних нормативів

Будь-яке нове планування слід розпочинати із правдивого аналізу досягнень і невдач при виконанні заходів, запланованих попередніми документами стратегічного рівня.

Зокрема, досі в Україні діє схожий стратегічний документ – «Концепція реформування та розвитку лісового господарства», затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України №208-р від 18.04.2006 року. Найважливіша глава концептуального документа – IV розділ. Тут визначені шляхи та способи розв’язання тих проблем лісового господарства, які, на думку розробників, мали місце 11 років тому. Приміром, слід визнати, що реформування лісового господарства (як передбачає назва самого нормативу) не відбулось. Глобальних змін в управлінському механізмі лісового господарства за 11-річний період не сталося. Частина запланованих Концепцією заходів була виконана, проте більшість із них – лише частково. Приміром, повний провал маємо у забезпеченні державної підтримки створення полезахисних смуг та їхньої інвентаризації, удосконаленні системи лісокористування, інвентаризації й оптимізації територій та об’єктів ПЗФ на лісових землях тощо.

Однак аналіз реального виконання цієї Концепції (особливо в частині визначення ключових проблем та рівня їх вирішення) досі не проведений, немає оцінки результативності запланованих заходів.

 

Необхідність узгодження з іншими профільними міністерствами

Підготовка розпорядження Кабінету Міністрів України, відповідно до урядового регламенту (постанова КМУ №950 від 18.07.2007 року), передбачає обов’язкове погодження з усіма заінтересованими органами. Зокрема, документ мають розглянути Мінприроди, Мінрегіонбуд, Мінекономрозвитку тощо. Судячи зі змісту, цей проект поки що не бачили названі міністерства.

Очевидно, що в цьому випадку головним розробником документа при подані до Уряду має бути «реалізатор» лісової політики – Держлісагентство. У випадку ініціювання документа «формувачем» лісової політики положення щодо спецстатусу Держлісагентства приречені на невдачу.

Інші зауваження

До проекту стратегії можна пред’явити низку предметних зауважень, зокрема – технічного характеру, які доречно викласти у формі таблиці.

Консультант

проекту технічної допомоги

«Сприяння реформі лісового сектора в Україні»

О. Сторчоус

 

02.09.2017 року

Консультант проекту технічної допомоги «Сприяння реформі лісового сектора в Україні»   О.Сторчоус

7 Коментарів “На рівні областей пропонується об’єднати близько 300 діючих лісгоспів, суттєво переглянути повноваження  ОУЛМГ, а Держлісагентство підпорядкувати  Уряду

  1. Авторкою останньої зазначено чинного голову Держлісагентства.

    Я вот неоднократно в статьях натыкаюсь на подобные уточнения и никак не могу понять их значения. Подчеркивается некомпетентность Юшкевич, а вместе с тем низкое качество документа, карьерные амбиции главы ДАЛРУ?

    Всі суттєві організаційно-правові рішення, які протягом найближчих 5 років будуть прийматись в Україні стосовно  вітчизняних лісів та мисливства, повинні відповідати саме цьому документу.

    Та ну! Скажите, что законы должны соответствовать документу утвержденному распоряжением КМУ? Откуда это?

  2. Очевидно, що  через  зменшення  держпідприємств не очікується суттєвих змін у механізмах функціонування галузі,  економічних засад лісокористування, які  призведуть до якісно нових результатів чи значного підвищення прибутковості держпідприємств.

    Вообще не очевидно.

  3.  Чому саме одне із природоресурсних відомств (в особі прихильників цієї ідеї серед авторів проекту) зважилось на такий відчайдушний крок здогадатись не важко.

    Борьба за доступ  к ресурсу между БПП и НФ? Я не знаю.

  4. В результаті ганебного паралічу владних структур, працівники ресурсних лісгоспів змушені вже тривалий час  «добровільно» перерахувати південним та східним лісгоспам власні «дотації» у вигляді одноденного заробітку.

    Даже до такого дошло?

  5. popkov сказав:

    Владислав,

    Просьба… Объединяйте комментарии…  На мой взгляд достаточно было бы одного Вашего  комментария на этот материал… причем любого размера… Их уже пять…  Пользователи видят только 10 последних комментариев… и естественно фиксируют засилие на сайте … 2-3 человек. Если добавлять комментарий к каждому предложению, то так и будет… Раньше они  терпели только моё многословие … и то с трудом…Это с учетом того, что я регулярно давал возможность от себя отдохнуть и не вмешивался в разговор нас сайте…

    Сейчас и Вы, и Олег, и Владимир пишите реагируя на первую появившуюся мысль… Предлагаю мысли записывать и потом размещать консолидировано… Конечно, я  не против Вашего присутствия на сайте: совсем наоборот… Буду благодарен если поможете разговорить лесников… Они не понимают, что это важно для них самих… Кстати, в Вас есть очевидные способности задавать правильные вопросы  и объяснять. Не скрывайте их. Ну и , конечно, чуть-чуть терпимости….

    Спасибо за понимание…

    Про Эйнштейна понравилось…сам эту фразу знаю, даже использовал и мысли полностью разделяю…

    С уважением,

    М.П.

Залишити коментар