Як сформувати цивілізований ринок землі

ЗЕМЛЯ для українців — це більше, ніж золотий запас. І тому навколо питання її купівлі-продажу точиться така запекла дискусія. Однак у цій боротьбі не повинно бути ні переможців, ні переможених, бо йдеться про долю багатьох поколінь українського народу.

Маємо сформувати таку модель ринкового обігу сільськогосподарських земель, щоб і економіка розвивалася, і люди мали гідну роботу на власній землі, і держава зміцнювалася; щоб земля справді стала основою примноження національного багатства, а матеріальні плоди праці народу живили й оберігали його культурні та духовні цінності. Так, це дуже складне, багатокритеріальне завдання, але цілком вирішуване, якщо над ним разом будуть працювати влада, наука, бізнес і громадянське суспільство.

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи підбила підсумки майже дворічного суспільного обговорення проблем формування ринку сільськогосподарської землі на обласних і міських конференціях в усіх областях України. Громадськість виходить із того, що, згідно зі ст. 13-ю Конституції України, «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси… є об’єктами права власності Українського народу».

Земельний фонд України є одним із найбільших у Європі — 60,4 млн га. Велика частина цього ресурсу має неперевершені економіко-екологічні параметри. Це, зокрема, унікальні масиви чорноземів, частка яких у складі орних земель сягає 60%. За умов оптимального землекористування країна у змозі прогодувати 350-400 млн чоловік, а аграрний сектор — стати чи не найпотужнішим локомотивом динамічного зростання економіки.

Основні ризики і виклики

НА СЬОГОДНІ до впровадження ринку землі не готові ні населення, ні законодавча база. Підготувалися лише транснаціональні корпорації і українські олігархи.

За даними Інституту соціології НАН України та інших такого роду агенцій, негативне ставлення людей до приватної власності на землю зросло із 44% у 1994 році до 57,2% у 2010-му. Натомість частка прихильників продажу зменшилась за цей період відповідно з 38,5 до 25,8%. За даними соціологічної групи «Рейтинг», станом на 14 червня поточного року вже майже 75% українців виступають проти продажу земель сільськогосподарського призначення і лише 19% — за.

Очевидно, що таке ставлення у людей сформувалося на прикладі наслідків приватизації об’єктів промисловості, які опинилися в руках олігархів. Це призвело до бідності працюючого населення, росту безробіття та соціального розшарування суспільства.

Нині ситуація така, що через різні тіньові схеми за безцінь 12 млн га землі сконцентровано в руках олігархічних компаній, агрохолдингів, іноземців із 30 країн — в основному ЄС, США, Китаю. Ці землі з легкістю можуть опинитись у власності іноземців. Китай, зокрема, планує збільшувати обсяги оренди, для чого формує спеціальний фонд у сумі 400 млрд дол., направляє дедалі більше молоді на навчання в українських вишах. Відкриття нерегульованого, дикого ринку може призвести до масового рейдерства, захоплення і скуповування земель за безцінь, афер і спекуляцій.

Екологічні загрози

ЗЕМЛЯ виснажується під багаторічними посівами зернових, соняшнику і ріпаку. Впливу ерозії зазнає 57,5% наших ґрунтів. Щороку втрачається близько 11 млн т гумусу, 0,5 млн т азоту, 0,4 млн т фосфору та 0,7 млн т калію, а площі еродованих масивів розширюються на 80—90 тис. га. Набуло поширення підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів. Масштабним явищем є їхнє забруднення.

Величезних екологічних збитків завдає масштабне неконтрольоване застосування агрохімікатів, пестицидів, гербіцидів та іншої «хімії» на тисячах гектарів, які обробляють агрохолдинги. Внаслідок цього, наприклад, навесні 2017 року загинула величезна кількість бджіл, без яких і врожай, і саме життя на Землі можливо лише впродовж чотирьох років.

Безробіття, безгрошів’я і втрата державності

НА СЕЛІ проживає близько 6 млн чоловік працездатного населення. За експертними оцінками, після продажу землі там залишиться тільки 250-300 тис. робочих місць. Більшість роботу втратить. За оцінками Всеукраїнського комітету захисту рідної землі, у разі впровадження ринку землі буде ліквідовано 70% фермерських господарств і понад 80% середніх агропідприємств, що призведе до скорочення 1 млн робочих місць. Це відповідно спричинить різке збільшення безробіття, безгрошів’я, знищення села, як такого, виїзду молоді, яка ще залишиться, за кордон.

Селяни, фермери і керівники сільськогосподарських підприємств не мають грошей і без варіантів програють битву за українську землю іноземним ТНК і олігархам. Схем безліч — скуповування на тих же студентів, кредити під заставу землі в банках, що належать товстосумам (а інших у нас нема). Буде завдано нищівного удару по Україні не тільки з точки зору її ролі на міжнародній арені, а й поставить під сумнів її існування як незалежної держави.

Передумови цивілізованого ринку землі

ЗЕМЛЯ — це обмежений ресурс на планеті, він ніким не виробляється на відміну від квартир, промислових об’єктів тощо. За сприятливих кліматичних умов, наявності поверхневої води, густої рослинності й численних тварин у природному спокої (чого людство вже ніколи не забезпечить планеті) 1 см гумусу утворюється протягом 500 років.

Чисельність населення Землі у 2050 році сягне 9,5 млрд чоловік (нині — 7,4 млрд). Тож потреба у продовольстві та питній воді постійно збільшуватиметься. Глобальна роль України, як виробника і постачальника на світовий ринок харчових продуктів буде лише зростати. Але що для цього необхідно зробити?

1. Родючі землі є однією з ключових конкурентних переваг нашої держави. Цією обставиною слід скористатися, щоб зайняти гідне місце серед країн Європи та світу. Торгувати треба не землею, а тим, що вирощено на ній і перероблено на готову до споживання продукцію.

2. Спершу потрібно ретельно і виважено сформувати політику розвитку агропромислового комплексу, а вже потім переходити до внутрішнього обігу сільськогосподарських земель. Власниками їх можуть бути тільки громадяни України, які живуть у сільській місцевості і займаються агровиробництвом.

3. Необхідно розробити, узгодити з громадськістю і ухвалити всі необхідні закони, апробувати їх в експериментальному режимі на землях окремих територіальних громад. Оприлюднити імена справжніх власників і орендарів землі, інформація про яких нині є закритою. Провести інвентаризацію і скласти реальну оцінку кожного гектара за світовими цінами. Для цивілізованого, прозорого обігу землі необхідно створити законодавчу базу із 12-15 законів. Зробити це необхідно без лобізму олігархічних інтересів, опираючись на думку громади. Ринок землі потребує суспільного консенсусу, довіри народу до влади.

4. Майбутнє українського села — за фермерами, а не за олігархами. Вирішальну роль мають відігравати місцеві територіальні громади. Держава повинна підтримувати селян і фермерів доступними кредитними ресурсами для розвитку і розширення агровиробництва за європейськими технологіями.

У Європі 1 га землі коштує 30-40 тис. доларів, в Україні — 20 тис. гривень. Купівля-продаж-перепродаж її може дати тисячі відсотків доходу, тому немає злочину, на який не піде капітал заради такого зиску. Середній прибуток товаровиробників з 1 га ріллі в країнах ЄС становить приблизно 500 євро. Використання українських угідь на такому ж рівні ефективності може забезпечувати щорічно 16,3 млрд євро прибутку.

5. Для гарантування екологічної безпеки та сталого розвитку необхідно оптимізувати співвідношення ріллі й екологостабілізуючих угідь, вилучивши з обробітку деградовані та малопродуктивні землі з подальшою консервацією (реабілітацією) і трансформацією їх у лісові та природні кормові вгіддя. Потрібно сформувати мережу спостережень за екологічним станом ґрунтів.

6. Обов’язково слід враховувати негативну демографічну ситуацію. Широкий розвиток фермерства на новій індустріально-технологічній основі, а відтак — українського села можуть зламати негативні тенденції, пов’язані зі скороченням чисельності й старінням населення, відкриють потужні можливості для подолання демографічної кризи.

7. Розв’язання всіх вищезазначених проблем потребує загальносуспільного консенсусу, за необхідності — проведення всеукраїнського референдуму. Його ініціатором може виступити Українське товариство охорони природи — статутом це передбачено.

Отже, для формування цивілізованого ринку землі необхідні кілька простих і очевидних передумов: чесна професійна влада, свідоме громадянське суспільство, належне законодавство і справедливе правосуддя, прозорість обігу сільськогосподарських земель, гарантований захист прав не тільки власників окремих земельних паїв, а й права спільної власності Українського народу на природні ресурси і територію своєї держави.

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор.

Залишити коментар