По слідах президентської лісової наради  у Франківську

Кампанія за відміну мораторію на експорт необробленої деревини, вийшла на новий рівень. Підтвердження тому – нарада за участю Президента України з питань реформування лісового господарства, яка відбулася в Івано-Франківську 29 вересня. Назріла необхідність висловити свою позицію по слідах тієї наради.

На самому початку засідання пан Порошенко заявив: “На законодавчому рівні потрібно врегулювати питання стимулювання розвитку вітчизняної деревообробки з виготовленням продукції з високою доданою вартістю”. Президента не задовольняють ні темпи розвитку деревообробної промисловості, ні рівень створеної доданої вартості в галузі. На його думку передумови створені: є мораторій, є пільгові умови для завезення обладнання, а результат не відповідає очікуванням.

Чи насправді створені умови для розвитку переробки, а тим більше переробки з високою доданою вартістю? Давайте разом розберемося із маніпуляціями, які використовують противники мораторію.

 

Міф перший: “Із запровадженням мораторію дефіцит деревини не зменшився, а завантаження вітчизняних деревообробних підприємств не збільшилося”.

Тут зіграли одразу декілька факторів: ринкові і адміністративні.

По-перше: бізнес повірив у мораторій, тому за попередні 2 роки (майже стільки працює мораторій) було побудовано три крупні лісопильні підприємства, а також цілий ряд менших у різних регіонах, але досить сучасних і потужних. Будує завод сумнозвісний «Швайгофер». Таким чином із двох мільйонів кубометрів ділового лісу, який йшов на експорт, вже цього року від половини до двох третин поглинуть новостворені підприємства.

По-друге: пільги при експорті імпортного деревообробного обладнання відсутні. Ми двічі зверталися до податкової та кожного разу отримували відповідь, що механізму надання пільг не існує – Міністерство фінансів не розробило порядок до відповідного Закону.

Третє питання: лісгоспи почали нарощувати власне лісопильне виробництво. Окрім того, ними широко застосовується давальницька схема переробки деревини на обладнанні сторонніх підприємств. За останні роки державні лісгоспи наростили обсяг переробки деревини із 1,2 млн. кубометрів до прогнозованих 2 млн. кубометрів у 2017 році. Таким чином, з ринку деревини буде виведено ще 800 тисяч кубометра дефіцитної ділової деревини на первинну переробку, яка не створює великої доданої вартості.

Те, що лісгоспи створюють робочі місця у власних цехах – це добре. Але питання в іншому:

  • Держлісагентство сповідує подвійні стандарти. З одного боку закидаються лозунги про справедливу світову ціну на круглий ліс для українських підприємців. З іншого боку – беруть на власну переробку сировину за собівартістю, яка для шпилькових на 30-50 %, а для цінних твердих порід в рази (!) менша за ринкову ціну.
  • Збут продукції деревообробки державними лісгоспами – скоріше закритий клуб, ніж ринкова економіка. Керівництво лісової галузі коробить від пропозиції асоціацій деревообробників продавати власну продукцію переробки на відкритому (тим більше електронному) аукціоні.
  • “Лісовий фонд”, на створенні якого так наполягають у лісовому агентстві, наповнюватиметься від продажу деревини. Але він ніколи не наповниться, якщо лісгоспи братимуть сировину самі у себе за собівартістю.

Заручниками адміністративного свавілля стає приватний бізнес. Імпортери в першу чергу моніторять цінову політику державного лісового монополіста, а потім йдуть до приватника і кажуть: ти просиш багато, в лісгоспі прейскурант менший.

Четвертий фактор: кулуарне рішення керівництва галузі про перехід на виключно електронні аукціони.

Грубо проігноровані численні звернення деревообробників, які платять за організацію торгів, про шкідливість квартальних електронних аукціонів у запропонованому вигляді. Такого економічно необґрунтованого стрибку цін і кількості підприємців, які залишилось без сировини, не було навіть у останні до запровадження мораторію аукціони (які, до речі, проводились “з голосу”). Специфіка програмного забезпечення, організація торгів, незрозумілим чином обрана біржа, дивна схема сплати окремо послуг біржі і програмного забезпечення – яскравий приклад шкідливих, “схемних”, незаконних рішень теперішніх органів державної влади.

Результатом переходу на 100 % квартальні електронні торги буде знищення малого і частково середнього бізнесу та монополізація ринку деревини крупними гравцями.

Саме неприємне в такій ситуації – знищення вже існуючих дрібних та середніх виробництв, які займаються виробництвом готових виробів: дверей, вікон, сайдингу, дошки підлоги, будинків, меблів. У них складне виробництво, навчений персонал, великі виробничі витрати і жорстка конкуренція із більш дешевими виробами з пластику. Наші закордонні колеги дивуються: “Що можна робити із дубу або смереки за такою ціною, як в Україні?”

Примітивне лісопильне виробництво набагато легше переживає кризи, періоди нестабільності, а тому воно витіснило колись потужну переробку, яка дісталася незалежній Україні у спадок.

Результат електронних торгів очікуємо той, що озвучив Президент у своїй доповіді: 50 із 1000 кубометрів виграного лісу буде куплено за завищеною ціною, а решту 950 – вибракувано і куплено за значно нижчою ціною. Особливо після знищення конкурентів в особі дрібного і середнього виробника.

Власне тому асоціації деревообробників винесли за найближче засідання громадської ради при Держлісагентстві і будуть вимагати доповіді про фактичне виконання аукціонних угод за третій квартал.

 

Міф другий: “Мораторій не допомагає у боротьбі із незаконними рубками”

Мораторій не може перекрити дірки у природоохоронному законодавстві, безвідповідальність тих, хто охороняє ліс, бездіяльність правоохоронних органів, безкарність злочинців і корупцію.

Теоретично мав скоротитися дефіцит деревини та, як наслідок,  зменшитися попит на незаконно добуту деревину. Але вже з третього кварталу цього року спостерігаємо, як штучно накручується дефіцит сировини та провокується зростання ціни шляхом:

  • стрімкого нарощування темпів власної переробки держлісгоспами;
  • створення за допомогою електронних аукціонів сприятливих умов для витіснення із ринку деревини дрібних та, частково, середніх підприємств крупними споживачами, які мають перевагу на таких торгах.

На жаль у високих кабінетах більше стурбовані питанням як продавати ліс, а не як його захищати. Інакше давно б залатали діри в законах, щоб притягувати до відповідальності не тільки тих, хто незаконно рубає, а й тих хто перевозить, купує, перепродує і пиляє незаконно добуту деревину.

Доки крадіжка лісу називатиметься “незаконною рубкою”, до суду потраплятиме у кращому випадку одна із десяти справ, а ще по одній з десяти буде реальний вирок справжнім злочинцям, а не лише дядьку, який зрубав сухостій на дрова.

 

Міф третій: “Деревообробники – це вороги лісу”

На жаль такий штамп дуже поширений штамп, який продовжують нав’язувати суспільству. Ним зручно прикривати законодавчі і виконавчі помилки у боротьбі із незаконними рубками або користуватися наче б то для захисту лісу від вирубування.

Ліс – це невичерпне джерело. Деревина – лише одна зі складових цього джерела. Наші діди-прадіди вміло користувалися дарами лісу. Ми так само користуємося цим джерелом. Наші лісівники точно знають скільки деревини можна взяти, щоб не нашкодити природі. Потрібно лише створити нормальні умови, чіткі правила роботи і відповідальність за їх дотримання для всіх: від лісника до голови лісового агентства.

Використання незаконно добутої деревини можливо через недосконалість законів, їх невиконання, недосконалу правоохоронну систему, чим користуються не чисті на руку “бізнесмени”. Таке відношення не має спільного із чесною конкуренцією – їм не місце в асоціації деревообробників.

Підприємства, купуючи деревину, фінансують лісове господарство. Чим ширший асортимент продукції із деревини вини виробляють – тим більший попит на деревину від дров до фанерної сировини. Поки що ми бачимо преференції лише для крупних лісопилок.

На нараді в Івано-Франківську неодноразово повторювалося про так званий “Лісовий фонд”. Лісовий фонд також буде наповнюватися за рахунок продажу деревини. Тому лісівники повинні бути зацікавлені у розвитку потужної, стабільної деревообробної галузі.

 Я завжди повторюю, що лісівники і деревообробники – партнери, а не конкуренти. Ми зацікавлені у тривалій і стабільний роботі, тому зацікавлені, щоб ліси не виснажувалися, ставали кращими.

Наша асоціація, за підтримки обласної адміністрації, ініціювала проведення форуму, на якому, окрім питань ринку деревини та співпраці із місцевими громадами, буде розглянуте питання масового всихання лісів. Форум планується провести в листопаді цього року і ми запрошуємо до участі і обговорення.

Ми відкриті для всіх!

 

Що насправді необхідно для розвитку деревообробки?

Гарант заявив: “На законодавчому рівні потрібно врегулювати питання стимулювання розвитку вітчизняної деревообробки з виготовленням продукції з високою доданою вартістю”. Цілком погоджуюсь!

Постійне нарощування виключно лісопильних потужностей – шлях в нікуди, бо нема в країні стільки лісу. Необхідно відходити від сировинної економіки, піднімати переробку на наступний рівень і створювати робочі місця в Україні.

Ринок – це жорстка конкуренція. Глобальний ринок не переймається питаннями розбудови економіки України, вирішенням її соціальних, демографічних проблем. Державне будівництво і соціальна політика – це виключна компетенція і сенс існування державного управління!

Державні органи влади не повинні порушувати власні ж правила, визначати яка біржа буде продавати деревину – це питання ринкової конкуренції. Вони повинні визначити правила торгівлі, створити умови для розвитку виробництва, яке дає високу додану вартість, робочі місця. І гарантувати стабільність цих умов на 3-5-10 років.

Вже другий рік у шухляді керівників лісової галузі лежать напрацьовані спільно із деревообробниками нові правила торгівлі деревиною, в яких ми підійшли до компромісу між інтересами державних лісгоспів і деревообробного, зокрема дрібного і середнього, бізнесу.

Мені прикро, що заступник голови Держлісагентства, пан Бондар, на тому засіданні не згадав, що є готові правила торгівлі, яке лиш потрібно погодити з Міністерствами, представники яких були у залі. 

Проте згадав про проект Закону «Про ринок деревини», напрацьований  Комітетом промполітики Верховної Ради України, який очолює Віктор Галасюк. Законопроект цікавий, в ньому є норми і про прямі угоди, і про стимулювання підприємств, які виготовляють готову продукцію та чесно платять заробітну плату своїм працівникам.

Але прийняття Закону – це тривалий процес. Ми вже втратили 26 років. Кому і чому вигідно тягнути час і ловити рибку у мутній воді? Питання риторичне.

Які першочергові кроки ми очікуємо для відродження потужної деревообробки в Україні:

  • Прямі довготермінові угоди для реальних виробників на сировину за ринковими цінами. Чим вище додана вартість виробництва, чим більше офіційних робочих місць – тим кращі повинні бути умови угоди.
  • Врахування історії роботи підприємства. Купуєш деревину офіційно – маєш право на певний її обсяг в майбутньому.
  • Виставляти на аукціони фактично заготовлену деревину, яку можна побачити, обміряти, оцінити якість і встановити справедливу ринкову ціну. Сьогодні ж на аукціонах нам щоразу пропонують купувати кота в мішку.
  • Встановити чітку відповідальність покупців і продавців за виконання аукціонних угод. Незалежним арбітром тут повинні стати організатори аукціону – біржі.
  • Забезпечення сировиною деревообробних цехів державних лісгоспів на загальних умовах за ринковими цінами. Державні підприємства мусять дотримуватись вимог Господарського кодексу щодо чесної конкуренції та рівних умов ведення бізнесу. Інакше розмови про їх ефективність – це обман.

Закликаю державних управлінців прислухатись до наших пропозицій і будувати сильну економіку України не на словах, а на ділі!

 

«Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини»

Микола Когут


2 Коментаря “По слідах президентської лісової наради  у Франківську

  1. Хотя подобные мысли я слышу уже не первый десяток раз, все-равно интересно. Прежде всего интересно, почему на профессиональном отраслевом ресурсе господин Когут решил развенчать обывательские мифы.

    Очень понравилась критика электронной системы торгов. Процитирую:

    Результат електронних торгів очікуємо той, що озвучив Президент у своїй доповіді: 50 із 1000 кубометрів виграного лісу буде куплено за завищеною ціною, а решту 950 – вибракувано і куплено за значно нижчою ціною. Особливо після знищення конкурентів в особі дрібного і середнього виробника.

    Пардон, а этого результата нельзя достичь в аукционах с голоса? Это во-первых. Во-вторых, проблема ж не в том, в каком формате проходят торги, а в том, что это возможно провернуть уже после проведения аукционов. Проблема в отвратительном порядке реализации древесины, проблема в отсутствии надлежащего контроля за выполнением даже этого порядка, да и вообще за отраслью.

    Ответ на вопрос “какая ключевая проблема леспрома?” кроется в выстроенных причинно-следственных связях господина Когута. Это – интеллектуальный вакуум. Дайте отрасли интеллектуалов!

    Вот эти вот возгласы о глубокой переработке и добавленной стоимости уже ж невозможно слушать. Не так давно коллега Исаченко заметила: не уж-то переработка со всеми ее глубинами заключается в распиле колоды на доску и брус? Чем меньше поперечное сечение, тем глубже переработка?

    В раздумьях на эту тему, я подумал вот о чем. Фондовый рынок. В США на нью-йоркской фондовой бирже в месяц продается ценных бумаг на сумму равную годовому ВВП Украины. А в Украине фондового рынка нет. Вообще. Не то, чтобы для нас это очень сложно. Напротив! Выставить на ПФТС акции своего предприятия с номиналом 1 коп., провести трансакцию по цене 100 грн./акц., а потом по этой цене заложить все акции в государственный банк – это мы умеем! Принять решение о не выплате дивидендов – это тоже сколько угодно. Но вот, чтобы по-нормальному, использовать, как проверенный и надежный инструмент инвестирования и развития экономики – это не про нас. Не про нас и “глубокая переработка”. Сначала с сырьем надо научиться обращаться, а потом уже говорить о переработке, добавленной стоимости и высоких технологиях.

    Вот нравится мне отечественный эстеблишмент: от главы исполнительной власти до главы набсовета НБУ. От осознали ресурность ориентации экономики, раскритиковали, и оп… уже место в истории рядом с Ли Куан Ю и Ден Сяопином гарантировано. Великие кормчие экономических реформ… Данилишин, Порошенко.

  2. Branch сказав:

    Є два варіанта розвитку: інтенсивний (за рахунок максимально можливої глибини переробки – бажано готових будинків, меблів) та екстенсивний (швиденько зняти горбиль – і готово!).

    Ми йдемо по екстенсивному шляху, а він дуже і дуже обмежений обсягом сировини. І сировини на всіх не вистачає, що ми й спостерігаємо.

    Інтенсивний шлях привабливий тим, що в процесі створення продукту задіяно на порядок (!) більше виробників і працівників, продукується більшадодана вартість, більше ресурс країни у вигляді податків, більше акцій підприємств, які Ви бажаєте бачити на фондовій біржі. Це “глибока переробка” як я її розумію.

    Галасюк якось порівнював лісову промисловість України і Польщі до мораторію. Хоч і не зовсім коректне порівняння, але приголомшує.

    Проїжджав у суботу по селах на кордоні з Росією. Точніше те, що залишилось від сел і вже давно заросло лісом.

    А тепер читаю:

    “Польщі вдалося за рахунок українців відновити зростання працездатного населення віком від 15 до 70 років.
    За 2009-2016 рр. начелення зросло майже на мільйон (до 30,6 млн осіб). А в Україні за цей час навпаки знизилося на шість мільйонів – до 28,9 млн осіб (за даними Держстату).” Джерело: https://ua.censor.net.ua/n458497

    Погоджуюсь із Вами, що потрібно навести порядок у так званих аукціонах. І погоджуюсь із Когутом в тому, що наш Уряд не здатний поки що думати за свою промисловість і економіку.

Залишити коментар