Кто отвечает за “ничейные леса” в Украине?

Viewing 3 reply threads
  • Автор
    Записи
  • #79688

    popkov
    Keymaster

    Вообще в цивилизованных странах ничейных лесов не бывает. Все они, также как и леса утратившие собственника или постоянного пользователя, принадлежат государству. Охранять их должна государственная лесная охрана. Почему в Украине всё не так? Почему Гослесагентство, последние годы демонстрирующее выдающиеся хватательные рефлексы по отношению к сотням тысяч гектаров лесов, бывших аграрных предприятий, никак не реагирует на ничейные леса? Какая судьба их ждет?

  • #81316

    Popovich_Pavel
    Participant

    В первом приближении кого земля – того и лес. При ближайшем рассмотрении “прут чудеса”. Посмотрим на проблему с точки знения цивильного законодательства и намеренно будем считать лес обычным объектом недвижимости (ну земля как ни как). Недвижимость и лес в т ч это вещь, и как всякая вещь лес имеет целевое назначение (для человеческого общества и индивида) и не одно, исходя из этих целевых назначений лес имеет технические характеристики и денежную оценку на соответствующем определенном рынке. Как всякая недвижимость лес (права на него) подлежат государственной регистрации. Как предмету природы лесу противостоит человеческое общество со своими общественными отношениями по поводу леса о чем сказано выше. “Ничейный лес” это объект в отношении которого: а)не определены права собственности, б) определены но не осуществляются. С правами неразрывны обязанности – “власність зобовязує”. Даже если конкретный собственник не определен, то участок земли-лес находится на территории страны Украины, которая имеет суверенитет на своей территории в международно признанных границах.

  • #81333

    Lssnyk
    Participant

    Після розвалу соціалістичного табору наві демократичні уряди провели в своїх країнах процедуру реституції. Що це означає? Кожна людина, представляючи документальні підвердження, мала право повернути собі землі, що до соціалізму належали їхним предкам. Що саме цікаве. Якщо на цій землі після того були зведені якісь будівлі ( навіть заводи), створені ліси тощо, все це майно разом з землею переходило у власність нащадків попередніх власників.
    Висновок. Ліси законодавчо відділяти від земель, на яких вони ростуть, повний абсурд. В результаті завжди у лісу буде гоподар, буде зрозуміло скільки лісів і у чиїй власності у нас є, можна впроваджуваи якісь державні програми у лісовій сфері.

  • #81352

    StorchousOLEG
    Participant

    В Україні, «на папері» нічийні ліси (маю на увазі ті, які НЕ охороняються) відсутні. Чому так вважаю ? Тож змушений навести нудне роз’яснення лісового законодавства, читайте:
    Відповідно до частини 3 ст. 1 Лісового кодексу України, «Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.».
    Згідно до ст.7 ЛК України «ліси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Суб’єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.»
    Тобто, держава Україна оголосила, що всі ліси охороняє вона, навіть незалежно від того, який у них власник: приватник, місцева громада и сама держава в особі державних органів.
    Єдиний шлях закріплення правового титулу за лісами державної або комунальної власності визначений у ст. 17 ЛК – це передача у постійне користування визначеним юридичним особам державної/комунальної форми власності. Зокрема, згідно вказаної норми, «у постійне користування ліси на землях державної (комунальної) власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним (комунальним) лісогосподарським підприємствам, іншим державним (комунальним) підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.»
    Наголошую, що державні/комунальні ліси передаються у постійне користування не аби для чого, а з конкретною метою – для ведення лісового господарства.
    Відповідно до ст. 63 ЛК України, визначений зміст поняття «ведення лісового господарства»: 1) охорона; 2) захист; 3) раціональне використання; 4) розширене відтворення лісів. Права та обов’язки постійних лісокористувачів визначені у ст. 19 ЛК України. Згідно ст. 89 ЛК України, охорону та захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона Держлісагентства та лісова охорона інших постійних лісокористувачів.
    Тобто, як мінімум обов’язок «номінальної» охорони всіх лісів в країні держава взяла на себе, незалежно від того, чи передані комусь ці ліси, чи ні.
    Як вже наголошувалось ст.7 ЛК, Український народ надав генеральну довіреність на розпорядження-володіння та використання державними лісами відповідним органам державної влади. При чому народ України може бути і не «в курсі», але подекуди ці самі державні органи не досить ефективно використовують надані законом повноваження, як наказав його довіритель. Власне через це, окремі лісові масиви залишаються нічийними. Звертаю увагу, у нас лісом називається сукупність дерев і чагарників, які виросли на земельній ділянці понад 10 соток, що належить до державної чи комунальної землі. Ось приблизно таке, досить спрощене роз’яснення про чинну модель управління державними лісами.
    Яскравим прикладом бездіяльності державних органів є полезахисні смуги, яких у 2006 році обізвали лісами та вирішили, що на них лісгоспи зможуть вести класичне лісове господарство. Але то вже предмет зовсім іншої, сумної та невеселої розмови, точніше – обговорення на іншій гілці цього форуму.
    Інше питання: чому Держлісагентство не хоче приєднувати (надавати) підпорядкованим лісгоспам нові ліси (повторюю – мова не йде за ПЗЛС, хоча це теж ліси). Причин (як об’єктивних так і суб’єктивних) такої бездіяльності є декілька:
    По-перше, для окремих областей питання неактуальне, отже звинувачувати Агенцію тут немає підстав. Іншими словами, через існуючу структуру землекористування, процеси приватизації землі, нових або «безгоспних» лісів в цих областях практично немає.
    По-друге, передача комусь безгосних лісів – це, як правило вилучення у когось відповідної землі та зміна цільового призначення відповідної земельної ділянки, (коли цільове призначення «безгоспної землі» – лісогосподарського призначення, форма власності – державна тут взагалі виникає мінімум проблем). Отримати фінансування для державних органів – завдання зараз нереальне. Бюджетні кошти на це не виділяються та виділятись, скоріш за все, ще довго не будуть (в країні йде війна). Тобто, землевідвід великих ділянок землі – це коштовне задоволення. Тут хоч би бюджетне фінансування на південні лісгоспи випросити…
    По-третє, іншим реальними суб’єктами, які б могли би виступати ініціатором приєднання до себе «безгоспних» ділянок лісу/землі є самі держлісгоспи. Але вони є самостійними господарюючими суб’єктами, які рахують свої кошти, а не державні. Тому тут спрацьовують приблизно такі закони економіки: за виготовлення проекту землеустрою – плати; за виготовлення базового лісовпорядкування на «нові» ліси – плати; за проведення нерентабельних рубок переформування насаджень на долучених ділянках – плати. Якщо приєднується близько тисячі га – то слід приймати на роботу нового майстра лісу – і тут плати ! А ще додайте, як правило територіальну віддаленість та фрагментованість таких лісових ділянок – от і виходить, що лісгоспи об’єктивно не зацікавлені ініціювати долучення нових лісів. Ще забув згадати про окремі «соснові» лісгоспи, які вже сповна відчули урочисту перемогу мораторія на експорт над «хижацькими вирубками та чорною контрабандою лісу». Вказані підприємства, далеко не «від доброго життя» почали ставити деревообробне обладнання, аби хоч зарплату виплачувати своїм працівникам. Тож питання «завоювування нових територій» м’яко кажучи, для них не буде сьогодні актуальним.
    По-четверте, потрібно докласти чималих зусиль, аби пройти процедуру землевідводу від початку і до кінця. Тобто, це об’єктивно складна і тривала процедура. Хоча приклади є, але вони поодинокі. За останні років п’ять, відповідні рішення про затвердження проектів землеустрою, здається приймались в Хмельницькій, Волинській Полтавській області (точно не буду стверджувати, кажу по пам’ті).
    По-п’яте законодавча неврегульованість. В першу чергу це стосується регіонів Полісся, де відбувається природне залісення земельних ділянок, наданих для ведення сільськогосподарського виробництва приватним особам. Таких лісів за даними статистики 2011 року нараховувалось понад 100 тис. га. Ці ділянки являють собою колишні поля, що розташовані біля лісових масивів лісогосподарських підприємств. Маю на увазі, що у спадок від радянської моделі екстенсивного ведення сільського господарства Україні дістались надмірні площі ріллі, яка за своїми властивостями малопридатні для ведення сільського господарства. Це, перш за все, малородючі еродовані, деградовані, засолені, перезволожені, кам’янисті, глинисті або піщані землі тощо. Вирощування сільськогосподарських культур на цих землях збиткове. Через прорахунки в реалізації земельної реформи, громадянам було передано у власність близько 1 млн. га таких земель. Абсолютна більшість – це землі сільгосппризначення. Частина з них самозаліснилась. Через непридатність малопродуктивних земель для ефективного використання у сільському господарстві, проводити їх у стан, підходящий для сільського господарства, невигідно. Частково це обумовлено тим, що тривалий час власники цих земель не проводили їх сільгоспобробіток, не передавали в оренду і там об’єктивно виріс ліс. Закон кваліфікує таку бездіяльність як використання земель не за цільовим призначенням, що тягне за собою адміністративну відповідальність.
    Значна частина власників самозалісених земель погоджується їх повернути у державну власність, взамін бажаючи одержати ділянки, які можливо було б обробляти. Також допускаються варіанти їх продажу державі за ринковими цінами. Навіть окремі громадяни мають бажання продовжувати вирощувати ліс, займаючись приватним лісорозведенням. Для цього закон зобов’язує їх «узаконити» вже існуючий ліс. Однак реалізації всіх трьох варіантів значно перешкоджають вимоги чинного Земельного кодексу: в першу чергу йдеться про мораторій на відчуження с/г земель.
    Наведене питання слід вирішувати на рівні законодавства, із прийняттям відповідного підзаконного акту, видання програми, наданням бюджетного фінансування на викуп земельних ділянок тощо. До речі, цей напрямок має бути висвітлений у лісовій політиці, якої немає. Навіть у разі скасування мораторію на продаж земель, Держлісагентство, і навіть МінАПК, в його існуючому стані та повноваженнями, навряд чи справиться із таким складним завданням. Тут хоча якось б на рівні Уряду врегулювати застосування електронного обліку деревини (вже навіть у вигляді експерименту), який і так вже запроваджений в більшості лісгоспів шостий рік.

    Відповідаючи на питання, чому Держлісагентство не займається прийняттям нових лісів (а після приєднання частини лісгоспів Міноборони та всіх лісгоспів МінАПК), хоче ще отримати агролісгоспи, то сам відповім зустрічним питанням: а чого тут поганого ? Як на мене, якість ведення лісового господарства, стан управління економічною діяльністю у більшості з них далекий від ідеального. І справа далеко не завжди не в структурі чи якості насаджень. Звісно, «за всю Одессу не скажу», але подекуди в окремих керівників райлісгоспів день починається не з думкою про те, який стан лісових культур, а «…щоб таке ще вкрасти». А якщо в кінці дня не вкрав- «то день минув дарма.» Відсутність контролю породжує безкарність…
    Тож значні недоліки системи управління лісами Держлісагентства, в існуючій вертикалі багато позитивних сторін, які вигідно відрізняють її від розрізнених лісгоспів АПК. Звертаю увагу, що я порівнюю ситуацію із існуючим станом, а не кажу якою має бути майбутня модель лісоуправління. Також при оцінці переваг системи управління ДАЛРУ не маю на увазі маргінальностей, коли чим більше буде держлісгоспів, то можна буде більше портретів януковича продавати чи втюхати «Лісовичків» по «демпінговим» цінам.
    До речі, приймати агролісгоспи виявилось не так просто. У 2011 році у Волинській області комунальні ліси були передані двох держлісгоспам, однак нещодавно суди визнали такі дії неправомірними. Але про це якось напишу в окремій статті.

Viewing 3 reply threads
  • You must be logged in to reply to this topic.