Правовой ад вопросов реализации древесины

Домашня сторінка Форуми Лісове господарство Правовой ад вопросов реализации древесины

Viewing 11 reply threads
  • Автор
    Записи
  • #81556

    И так, по просьбе господина Исиченко попробую развить и зафиксировать мысль о том, что Порядок реализации древесины, утвержденный Приказом №42 является жестью жестокой.

    Сразу оговорюсь, что в леспроме я человек новый и только начинаю постигать догматы и специфику отрасли. К тому же я не юрист, поэтому не настаиваю на том, чтобы мое мнение, видение или понимание ситуации является единственно верным или авторитетным.

    Пост будет написан по мотивам искового заявления, составленного и поданного мной на следующий день после участия мной же в первом аукционе в ОАКС об отмене и признании незаконным Приказа №42. Второй месяц иск пылится в сейфе судьи Огурцова без движения. Если есть юристы, то можете оценить красоту игры, а именно – по какой причин иск оставлен без движения: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67205299.

    И так. Первое и основное. Пунктом 8 части 1 статьи 92 Конституции Украины определено, что условия конкуренции и предпринимательства в Украине устанавливаются исключительно законами. Т.е. нормативно-правовыми актами изданными и утвержденными единственным законодательным органом страны – Верховным советом. Шах и мах. В довесок можно приложить решение Конституционного Суда Украины №22 рп/2008 и еще несколько решений его же, упомянутые в этом же решении, и на этом закончить все споры о законности Приказа №42.

    Если этого покажется недостаточно, могу насыпать еще аргументов, почему этот порядок является незаконным.

    Еще поделюсь наблюдением, которое сделал на днях. Есть такая Аграрная биржа, которая среди всех прочих проводит торги по продаже древесины. Тут ситуация вообще адова. Согласно ч. 2 ст. 5 Закона о товарной бирже, ч. 3 ст. 279 Хозяйственного кодекса органы государственной власти не могут быть учредителями товарных бирж. И как вы думаете, кто является учредителем Аграрной биржи? Кабинет Министров Украины. Особого шарма обстоятельству придает то, что в п. 1 Устава Аграрной биржи, утвержденного Постановлением КМУ №1285 от 26.12.2005, указано, что сама биржа учреждается согласно Закона о товарной бирже и статей 278-282 Хозяйственного кодекса. Жесть, как она есть. И аграрная биржа работает уже 12-й год, как дети в школу. Еще один пикантный момент относительно АБ. Устав биржи не предусматривает осуществление деятельности по проведению аукционов по продаже древесины. При этом, судя по информации на сайте самой биржи, организация собрала неплохой портфель договоров с лесхозами нескольких областей Украины.

    Что же касается самих механизмов реализации древесины, заложенных в Приказе №42, то, на мой взгляд, это вообще каменный век. Порядок отбора бирж – это вообще тьма. Сам принцип биржевых торгов, смысл и существование бирж – это полный архаизм. Чай на дворе не 18-й век, и айти-технологии в этой плоскости преуспели. Можно обойтись и без их участия.

    Еще удивительная штука – закупки лесхозов. Согласно Закона о публичных закупках (тоже исчадие ада, но лайт-версия), действие которого распространяется на лесхозы, последние, как заказчики, должны как минимум публиковать свои годовые планы закупок на одном хорошо известном государственном веб-портале. Там же публиковать объявления о закупках, проводить торги. Я проанализировал деятельность 10 лесхозов Харьковской области на предмет выполнения требований этого закона. Только 4 из них частично или полностью выполняют их. Какова правовая позиция 6 остальных, мне пока не известно, но думаю, что там дело в прямом забивании не боясь последствий. Истина им ведома и их истина – безнаказанность. Вот краткое изложение того, что я думаю по поводу вот этого вот всего.

    Прошу высказываться.

  • #81575

    popkov
    Keymaster

    Это для лучшего понимания и “раздумий трудных”…

    https://www.lisportal.org.ua/81566/

     

  • #81576

    Спасибо

  • #81692

    StorchousOLEG
    Participant

    Для Владислава:

    1. Щодо незаконності наказу Держкомлісгоспу №42 від 19.02.2007 року. Дійсно, наказ не відповідає положенням закону. Загалом, нормативно-правове забезпечення продажу необробленої деревини в Україні є незадовільне та вже років так п’ять вимагає удосконалення. По суті, воно і складається із одного невеличкого спеціального акту – того ж самого наказу, який давно застарів, не відповідає вимогам розвитку деревообробки. Тому давно розкритиковане ким тільки можна: починаючи від кочегара сільради і закінчуючи топ-керівниками вищого державного рангу. Серед деревообробників, здається вже можна утворювати секту «Ненавістників наказу №42». Їх можна зрозуміти – вони вклали свої гроші, це справа їх життя, вони відповідають за найнятих працівників та зобов’язані сплачувати їх заплату, податки державі, якій зовсім не цікаві їх проблеи із забезпеченням ресурсом. Коли будь-яка людина стикається із штучними, невиправданими перешкодами – гарантована емоційна реакція У свій час, я від проекту ФЛЕГ, у грудні 2015 року подав свої зауваження із пропозиціями до кожного пункту (не маю звички критикувати, нічого взамін не пропонуючи). Першим пунктом запропонував розробити збалансований закон «Про ринок лісоматеріалів» (робоча назва). Чому – рівень суспільних відносин дійшов до того, що ця сфера вимагає правого регулювання. Зараз ідея була підтримана (щоправда, не знаю із чиєї подачі, і ким), і до кінця року відповідний законопроект слід очікувати в парламенті. Загалом, якщо у Вас є бажання та час, ось посилання – https://www.lisportal.org.ua/26765/
    Перш за все зверну Вашу увагу на просту річ: закладений в наказі №42 механізм реально працює. Власне кажучи, Вам же вдалось на аукціоні придбати лот, та укласти договір із лісгоспом. Погодьтесь, це факт. Тому я б утримався від вкрай негативних оцінок стану правового регулювання реалізації деревини. Скажу цитатою одного старого анекдоту про клієнта в борделі: «Ну да, ужас… Но не ужас ! ужас ! ужас !!!».
    Ключове питання тут (не рахуючи низки інших важливих, але другорядних моментів щодо забезпечення сировиною деревообробки): лісгоспи та деревообробники повинні виконувати його вимоги, та положення укладених ними ж договорів. На жаль, у нас багато нормальних правових норм не працює, через те що просто не виконуються. Не вистачає чесних правил гри з обох сторін. Повірте, тоді б і нарікань, конфліктів та взаємних звинувачень було б значно менше. А зараз маємо що маємо і ситуація приблизно така: лісники не виставляють всю деревину на аукціони, продають її на експорт; деревообробники взамін за це приймають закон про мораторій на експорт; лісники у відповідь нарощують власну деревообробку в «соснових» лісгоспах (сосни стало валом, тож лісгоспи прагнуть хоч якось виживати за рахунок непрофільної діяльності); Зараз влада зробила інший «хід конем»: перевела половину ресурсних лісгоспів на електронні торги в Аграрній біржі. У відповідь на такий нормативно необдуманий (бо суперечить закону) крок деревообробники стали звертатись в суди… Наступний бій, вважаю, буде за сам Закон «При ринок деревини». Його пише деревообробний бізнес, тому сподіваюсь що розробникам законопроекту вистачить мудрості та далекоглядності, аби запропонувати збалансований норматив, який би став компромісом та влаштував обидві сторони. Лісівникам, в свою чергу, вже зараз потрібно було б надати свої пропозиції до відповідного законопроекту, текст якого поки що не з’явився.
    Ще забув про одного «мимовільного» гравця, який в останній час, через законодавчі зміни став прямо впливати на обидві галузі – це екологи. Приміром, внесені у 2015 році зміни до ст. 39 Закону України «Про тваринний світ», змусили лісівників навесні 2016 року значно зменшити обсяг деревини, який вони виставляють на аукціони ІІ кварталу заготівлі. Окремі деревообробники одразу емоційно звинуватили лісівників у приховуванні ресурсу, зловживання прямими договорами тощо. Як виявилось, виною такої ситуації стали начебто, два випадкових слова в контексті закону – «санітарні рубки». На думку відомого еколога Володимира Євгеновича Борейко (якого підтримали народні обранці Микола Томенко та Андрій Тягнибок), в період із 01 квітня по 15 червня саме санітарні рубки (разом із пальбою, ралі, феєрверками) заважають тваринам розмножуватись. Дещо абсурдно, але добре, що законодавці не вирішили, що суцільні рубки все ж таки не заважають тваринам в цей період. Інакше б зараз майже цілий квартал лісівники із деревообробниками грали б нарди на нижніх складах. Я не еколог, і не можу судити про обґрунтованість таких обмежень при охороні тваринного світу, але очевидно, що баланс інтересів тут явно порушений. Підкреслю, що екологізація нашого законодавства тільки розпочинається, оскільки наша країна має значні невиконані зобов’язання по впровадженню європейських стандартів охорони довкілля, де ліси займають далеко не останнє місце.
    Основна причина таких перманентних військових дій («війни всіх проти всіх») – влада самоусунулась від своєчасного регулювання відносин на засадах здорового глузду та балансу інтересів екології, економіки, соціальної сфери, не маючи при цьому глобального плану, ані стратегії розвитку лісової та деревообробної промисловостей. Та ще додайте сюди заполітизований парламент, де утворюється маса центрів прийняття рішень. Змінюються міністри АПК, Мінекономіки, голови Агентства – проблеми залишаються невирішеними. Залишається тільки піар та пусті обіцянки. При чому Держлісагентство, через втрату статусу та реальних повноважень у 2011 році, в принципі зараз не може одноосібно виступати регулятором відносин між лісівниками та деревообробниками.
    Тож і виявляється поки так, що лісників та деревообробників зіштовхують лобами, хоча, по суті обидві сторони пливуть в одному човні та сплять під однією ковдрою.
    На жаль, українська економіка знає приклади, коли пов’язані галузі знищують одна одну через відсутність злагоджених дій, підкиломові ігри, та намагання отримати більш преференцій за рахунок іншої сторони. Так було у свій час із вирощуванням цукру та цукроперобкою, яку фактично вбила державна політика мінімальних цін на закупівлю цукрового буряку, котра у свою чергу, була пролобійовна самими ж цукропереробними асоціаціями. В результаті більшу половину цукрових заводів вирізали на метал. Мясопереробну галузь зараз рятує курс на створення корпораціями вертикально-інтегрованих компаній, де корпорації вимушені утримувати власне тваринництво, аби мати стабільне забезпечення ресурсом. Про стан більшої частини тваринництва, як колишньої галузі, яскраво свідчать закинуті приміщення ферм по всій країні.
    Тому, думаю ніхто не зацікавлений, аби лісівники та деревообробники, як ті будівельники Вавілонської вежі, повторили сумну долю наведених галузей.

  • #81694

    popkov
    Keymaster

    Древесина в Украине является имуществом и товаром. Её продажа регулируется Гражданским, Хозяйственным и Налоговым Кодексами, а также Законом о внешнеэкономической деятельности. В этих документах не указано, что древесина регулируется особым законодательством, наравне с оружием и некоторыми иными товарами. Мне кажется, появление дополнительного закона следует обосновывать. Иначе на этом пути возникнут законы о рынке угля, рынке минеральных вод или рынке продукции машиностроения.

      

    Фактом является то, что законы конкурентной торговли на украинском рынке древесины не действуют…Но почему, никто от имени государства не разбирался?

     

    Согласно действующего законодательства заготовленная древесина является собственностью постоянных пользователей. Необходимо объяснить на каком основании предлагается ограничить их права, в части распоряжения своей собственностью?

     

    Очевидно, что ситуация на рынке определяется торговой политикой государственных предприятий, находящихся в подчинении Гослесагентства, которые реализуют минимум 75% заготавливаемой в стране древесины (по деловой эта цифра выше). Поэтому общее недовольство ситуацией на рынке древесины – это недовольство торговой политикой Гослесагентства, которое начиная с 2007 года откровенно лоббировало экспорт, навязывая и продавцам (лесхозам) и покупателям коррупционные схемы. Приказ №42 в своё время придуман для отвода глаз и успокоения мятежных деревообработчиков. Он никогда не выполнялся, а в годы кризиса (2008-2009) аукционы вообще не проводились, хотя приказ никто не отменял.

    Как торговали древесиной в 2015 -2016 годах хорошо видно на картах схемах, которые я разместил в разделе статьи (зеленое -то что продали на аукционе)  Они показывают, как «реально працює» приказ № 42 в системе Гослесагентства.  ФАКТ, заключается в том, что лесные предприятия «крутят приказом, как цыган солнцем», при полной поддержке чиновников…., которые до сих пор не признали коррупционных схем в торговле древесиной, не приняли никаких мер по этому поводу, не контролирует выполнение собственных приказов и, если судить по делам, живут принципами и ценностями 2011-2013 года.

     

    Я уже 100 раз слышал о том, что законы у нас хорошие их надо только выполнять, но их не выполняют и никого за это не наказывают. И это тоже ФАКТ. Кроме того, по поводу качества приказа №42 моя точка зрения прямо противоположна точке зрения Олега. Он хорош для бирж, перекупщиков и мелких пилорамщиков, но абсолютно неприемлем для крупного бизнеса и цивилизованного лесного хозяйства. Впрочем, об этом действительно написано уже много и я не буду повторяться.

     

    Теперь разберемся с законом. Для кого он пишется?. Формально для коммунальных предприятий и частных лесовладельцев. Для государственных предприятий закон не нужен: им достаточно приказа Министра, который разработать и принять значительно проще и быстрее. Именно из-за того, что это не сделали сразу после Майдана, получили мораторий, а следом за ним грядут разборки по развитию деревообработки на лесных предприятиях… Кем пишется закон?  – Деревообработчиками представленными в основном мелкими предприятиями и физическими лицами, при участии биржевиков.  Я ждал, появления проекта до каникул ВР, но ошибся, хотя драфты документа видел. Могу сказать, что ничего кроме проблем лесное хозяйство не получит. Обсуждение будет трудным… Впрочем, пока закона нет, можно жить как хочется…



     

  • #81709

    StorchousOLEG
    Participant

    Для Владислава -2 (відповіді на інші питання)

    1. Стосовно нарікань на незаконність переведення аукціонів в електронну форму та визначення Аграрної біржі як організатора аукціону для лісгоспів 8 областей.
    Так, це незаконно. Це не моя думка – так написав нещодавно суд у рішенні за позовом одного із деревообробних підприємств Чернігівщини до 12 лісгоспів області та Агарної біржі. Маю на увазі рішення господарського суду Чернігівської області від 12.07.2017 року у справі №927/534/17, ось посилання в реєстрі – http://reyestr.court.gov.ua/Review/67764123
    Основна підстава виявилась інша – деревина, це не сільгосппродукція, виключний продаж якої може здійснювати біржа
    Хоча суд відмовив позивачу (оскільки він не взяв участь в аукціоні, а відтак це прямо не порушило його інтереси), але суд чітко вказав, чому Аграрна біржа не може здійснювати аукціони із продажу необробленої деревини. Рішення поки що не набрало законної сили, та скоріш за все позивач направить апеляцію. За моїми прогнозами, навряд чи апеляційний суд скасує згадане рішення суду першої інстанції. Однак, здається за такої судової практики, деревообробники за пару кварталів, через два – три судових позови «ушатають» владне рішення про переведення аукціонів в електронний формат Аграрної біржі. Тож не виключено, що все для цих областей повернеться на «кругі своя».

    2. Стосовно існуючого механізмів продажу деревини.

    В чинному наказі №42 закладений кардинально важливий принцип продажу виробленого державними/комунальними лісовими підприємствами товару – це конкуренція між покупцями: перемагає той, хто запропонує найвищу ціну. Дійсно, для деревообробників така практика означає нестабільність та непередбачуваність власної діяльності: ніхто ж не дає гарантій, на наступному аукціоні якась фірма «А» не викупить всі потрібні лоти, а фірма «Б» залишиться без сировини, а відтак – без роботи. Ці прості істини знає кожний український деревообробник. Для вирішення проблеми «дікого ринку», тобто забезпечення сировиною можна пропонувати компромісні варіанти при розробці нового законодавства (із адекватними виключеннями із правил, приміром для глибокої переробки, довгостроковими договорами, ф’ючерсами тощо), але сам принцип слід обов’язково зберегти. Крім іншого, аукціонний принцип продажу здебільшого має нейтралізувати зловживання серед продавців, можливість «відкатів» змови із покупцями. Нагадаю, що ми маємо справу із майном державного підприємства, власником якого є держава в особі відповідного органу.
    Збереження конкурентного способу продажу заготовленої деревини є критично важливим для лісової галузі, оскільки це прямо підвищує її прибутковість, збільшуючи лісовий дохід. Найбільш цінних сортиментів ніколи не буде вистачати всім, а відтак такий товар має діставатись виключно тому, хто пропонує найвищу ціну. Будь-який підприємець деревообробник діяв би за таким принципом, маючи у власності товар, який користується значним попитом. Це дотуватиме заготівлю низькосортної деревини, як найбільш витратної частини, із реалізацією якої у лісгоспів постійно виникають труднощі.
    Інакше сьогодні/завтра може прийти (вже прийшов) заступник міністра економіки та сказати лісівникам – хлопці, ви працюєте неефективно, тому давайте ліквідуємо ваші лісгоспи, а саме державне майно із лісами передамо приватному бізнесу в концесію.
    Ще важливий момент. При розробці законодавства про ринок деревини одним із ключових принципів визначити стратегічність інтересів лісової галузі, як галузі із 70-100 річним циклом виробництва, де заготівля деревини – лише одна із стадій господарського циклу, що немає альтернативи для суспільства та країни. Інтереси деревообробної галузі повинні розглядатись як тактичні, оскільки їх завдання обмежені в часі, стосовно конкретної частини заготовленої лісопродукції. Деревообробника цікавить дешева сировина у достатній кількості на тривалий період, низькі ціни на енергоносії, мінімальні податки та можливість вигідного збуту. Це абсолютно нормальна господарська логіка. Підприємництво – завжди діяльність на власний ризик, і прагнення мінімізувати ці ризики є логічним. Ніхто не заперечує необхідність та важливість розвитку переробки деревини в країні. Але при цьому слід виходити із масштабів довгострокової перспективи належного економічного забезпечення охорони, захисту, відтворення лісів.

    3. Стосовно принципу відбору бірж. Конфлікти щодо вказаного питання були. Найцікавіші відбувались, здається на Сумщині: там судились біржа із біржею, лісгоспи із біржами, та біржа із Антимонопольним комітетом. Гляньте реєстр судових рішень.

    4. Стосовно ідеї електронних торгів.

    Дещо не зрозумів, Ви за електронні торги, але проти Аграрної біржі . Чи проти одного і другого ?
    Цікаво, що із перспективністю електронної форми торгів принципово згодні всі: влада, лісівники та деревообробники.
    Але одразу після анонсування новини про переведення лісгоспів окремих обстай в електронний формат Аграрної біржі, деревообробники єдиним фронтом виступили «проти». Причин цьому декілька. Формальна – протягом трьох років активісти деревообробників сумлінно брали участь у перемовинах із владою щодо змін у порядку продажу деревини, сподівались на врахування їх пропозиції. Однак замість проведення переговорів, «десь на рівні» Кабінету Міністрів України вирішили, що краще для всіх буде електронна торгівля деревиною. І ніде не будь, а саме краще в Аграрній біржі, із якою до цього часу ніхто не працював. Відповідь деревообробників на це – див. в п.1.
    Для справедливості уточню «ціну питання»: послуги Аграрної біржі для деревообробників становлять 0,15 % від вартості придбаного лота, а послуги аукціонних бірж – від 0,75 – до 1,5%. Тож відчуйте різницю. Звісно, у біржовиків тут є потужний стимул лобіювати власні послуги і «незамєнімость».
    Неформальною причиною супротиву електронним торгам стала наявність ще більших скажених ризиків у забезпеченні сировиною. На відкритих аукціонах можна побачити, хто є учасниками та передбачити їх наміри, кажучи прямо – домовитись між собою. Власне кажучи, універсальною «Відповіддю Чемберлена» на несправедливий наказ №42, політику щодо «невиставлення» всієї заготовленої деревини лісгоспами, стали «договорнякі» між місцевими деревообробниками щодо розподілу лотів.
    Ситуацію навіть можна було б легалізувати шляхом внесення доповнення до наказу №42 такого пункту: «Не пізніше ніж десять днів до проведення аукціону із продажу необробленої деревини, постійні учасники-представники деревообробки регіону зобов’язані зібратись біля приміщення біржі або в найближчому кафе, покурити, випити каву із коньяком та спокійно розподілити між собою виставлені постійними лісокористувачами лоти. Під час проведення аукціону і учасники зобов’язані дотримуватись домовленостей і при придбанні лотів робити вигляд активної конкурентної боротьби”. Звісно, це жарт, але тут має місце лише доля жарту.
    Однак електронні торги з об’єктивних причин фактично унеможливлюють ймовірність змови між окремими учасниками. Якщо ще додати технічні операційні недоліки, які виявились при випробуванні системи електронних торгів, то стрес представників деревообробки цілком можна зрозуміти.
    Як на мене, то норму про електронні торги деревиною все ж такі закріплять у майбутньому законодавстві. До цього слід готуватись і вже зараз мінімізувати ризики, пропонуючи адекватні норми, які влаштовуватимуть сторони. Адже гасло «ПРОЗОРРО- это наше все» йде від Мінекономрозвитку, що є уповноваженим центральним органом в управлінні державним сектором та регулюванні торгівлі в Україні.

    5. Стосовно Вашого позову про скасування наказу №42

    Що Вам тут сказати: Серьозна заявка на завоеванье мира… Ухвалу судді окружного адмін. суду м. Києва судді Огурцова про залишення Вашого позову без руху подивився, із ним на 100 % погоджуюсь. В адмін. та цивільному судочинстві, процесуальним законом передбачено долучення до позову копії матеріалів для відповідачів. Якщо позивачі цього не зроблять, то суд надає їм час для усунення недоліків, і лише після цього суддею виноситься ухвала про прийняття справи до провадження. Кожний досвідчений юрист це знає. Не вірите мені – гляньте судову практику по відповідним ухвалам. Плюс, Ви не долучити копію самого акту, який збирались скасувати – наказу №42 (тут немає значення, що він є вільному доступі), що, по суті, і є центральним предметом Вашого позову, а відтак стало формальним порушенням із Вашого боку.
    По суті позову: моя порада – не витрачайте свій час. Суд Вам відмовить у позові, скоріш за все, із процесуальних підстав (пропущення строку для оскарження згідно 99 КАСУ, чи ще щось) Напишить заяву, Вам повернуть судовий збір. Вибачте за правовий нігілізм, ніякий адекватний суддя не скасує підзаконний підзаконний акт, який діє вже 10 років у відповідній сфері, навіть із міркувань принципу «гарантій стабільності суспільних відносин». Звісно, якщо Ви не ставите перед собою «піар»-цілі виставити себе жертвою «бєспрєдела нахабних лісників». Наскільки я розумію, «цель бизнеса – самоотдача (прибуток), а не шумиха, не успєх….». Тож раджу Вам увійти до однієї із асоціацій деревообробників, та захищати свої права у найбільш адекватний спосіб.

    6. Стосовно виконання Закону України «Про публічні закупівлі» лісгоспами.

    У ст. 1 згаданого Закону є визначення поняття «замовник». Тлумаченню цього поняття присвячено в інеті дуже багато матеріалів – почитайте. Якщо стисло, то кожний суб’єкт господарювання державної форми власності самостійно повинен визначити, чи відноситься він до замовників у розумінні цього закону, чи ні. Саме так, а не інакше, виходячи із особливостей власної господарської діяльності. Приміром, якщо лісгосп отримав протягом року бюджетне фінансування він має підпадати під ознаки «замовника», і виконувати вимоги закону, який Ви назвали «исчадием ада». Доречі, Мінекономіки разом із «ПРОЗОРРО» так не думає, і вважає цю редакцію прогресивною. Частково із ним погоджусь, оскільки попередні редакції цього закону дійсно підпадали під надане Вами визначення.
    На моє переконання, державні лісогосподарські підприємства, які здійснюють діяльність виключно за рахунок власних доходів, не підпадають під визначення поняття «замовник». Із такою позицією погоджується Держаудитслужба (фінінспекція) – можете ознайомитись із судовою практикою.
    Тому, може так бути, що цілком законно окремі лісгоспи Харківщини не оприлюднюють річні плани закупівель на відповідному веб-порталі.

  • #81715

    popkov
    Keymaster

    По моей скромной оценке Приказ  №42:

    • прямо нарушает правовые документы более высокого уровня;
    • признает основной единственную форму торгов – аукционы с голоса, которая мало подходят для древесного рынка, в  связи с чем и не используется в рыночных странах  Европы. (Смотрите  раздел “статьи”, где я сегодня дублировал   обзор по этому вопросу годичной давности);
    • лоббирует интересы бирж, препятствуя собственникам использовать иные способы торговли;
    • не содержит положений обеспечивающих однотипный подход к измерению и оценке качества лесопродукции, являющейся предметом сделок;
    • не содержит норм определяющих равную ответственность покупателей и продавцов за выполнение условий сделок;
    • позволяет нарушать правила честной конкуренции, путем сговора, необоснованного поднятия цен и других методов;
    • ориентирован на потребности мелких переработчиков и перекупщиков
    •  создает сложности для средних и крупных деревообрабатывающих предприятий (формирование лотов и т.п);

    Это, конечно, не всё, но для поддержания обсуждения надеюсь достаточно…

     

     

  • #81742

    timb
    Participant

    Приказ ГК ЛХУ № 42 от 19.02.2007. уже давно стал рудиментом лесной торговли, который не столько регулирует, сколько имитирует некую регуляцию, являясь по сути тормозом лесной торговли, особенно для средних и крупных деревообрабатывающих предприятий, о чем свидетельствует многолетний практический опыт проведения общих квартальных аукционов и о чем уже высказались участники обсуждения данной темы.

    В то же время он остается по-прежнему привлекательным для участников специализированных аукционов, составляющих по сути закрытый клуб покупателей из числа производителей плитных материалов, в который посторонним нет доступа.

    На общеквартальных аукционах наоборот: доступ открыт всем желающим, достаточно составить справку о переработанных объемах древесины за предыдущий квартал за собственной подписью и печатью и этого оказывается достаточным по регламенту аукциона для верификации покупателя (реально эти справки никто не проверяет). Таким образом наряду с реальными потребителями в аукционах постоянно участвуют перекупщики необработанной древесины для последующей ее перепродажи, а это может составлять приличный ресурс: 30-40% выставленного на продажу объема древесины.

    Вместе с перекупщиками на аукционы пришли и «договорняки», когда до начала аукциона лоты распределяются между покупателями по стартовым ценам. Много лотов при этом не возьмешь, максимум 20% и то, если заявился на 100% выставленных лотов. Единственный плюс договорняков – стартовая цена приобретаемого лота, а в минусе – невозможность приобрести требуемый объем сырья.

    Выставленная для реализации на общеквартальные аукционы деловая древесина хвойных пород как правило реализуется на 100%, а фактически выкупается 60-70% реализованной на аукционе древесины, т.е. 30-40% деловой древесины могут реализовываться по прямым договорам. Приказ № 42 допускает такое перераспределение свободных ресурсов, да и Гражданский кодекс Украины вполне допускает такие операции купли-продажи.

    Учитывая, что средние и крупные деревообрабатывающие предприятия (от 100 тыс. м<sup>3</sup> и более в год) имеют устойчивый и постоянный спрос на древесное сырье круглогодично, напрашивается предложение об обеспечении этих предприятий по долгосрочным (годичным) прямым договорам. 30-40% ресурса необработанной древесины – это примерно тот объем, который раньше уходил на экспорт, а теперь его с пользой для дела можно использовать на внутреннем рынке. От этого выиграют как продавцы, так и покупатели древесины, да и государство в целом.

    Кстати, разрабатываемый в настоящее время в ВР проект Закона о рынке древесины предусматривает нечто подобное. Ожидается, что осенью он будет вынесен на всеобщее обсуждение.

    Что касается ценообразования, то на 3-й квартал 2017 г. четко просматривается тенденция к росту цен на деловую древесину хвойных пород, которая сохранится как минимум до конца года на фоне постоянно растущего спроса, который еще больше возрастает за счет притока новых деревообрабатывающих предприятий, т.е. конкуренция в деревообработке в последнее время постоянно растет и вопрос выживания в этих условиях для многих предприятий станет ключевым.

    В связи с этим не столько важно оценить каким плохим был приказ № 42, сколько определиться с тем, чтобы не было еще хуже. Для этого неплохо бы определиться каким должен быть будущий лесной сектор, расставить нужные приоритеты, а затем создать необходимые условия. Пока же этого не будет – кроме огромной лесопилки никаких чудес в деревообработке не стоит и ожидать.

  • #81743

    popkov
    Keymaster

    Приказ № 42 просто повод поговорить. На самом деле рушится  вся система государственного управления лесами, которая построена на гнилом фундаменте. Не видно тех кто мог бы её отремонтировать или перестроить. Это значит одно: осень будет тяжелой для всех, работающих в лесном секторе.

    Что касается закона, то да в его проекте есть прогрессивные положения, но пробелов меньше не стало. Интересно почему его не вносят в ВР?

  • #81807

    Олег! Большое спасибо за развернутые комментарии. Имею возможность и желание ответить Вам. Но каждый пункт – это отдельная тема обсуждения, поэтому откажусь от мысли ответить Вам на все вопросы одним постом.

    Михаил! Полностью согласен с Вашей правовой позиции, что прежде всего нужно исходить из положений высших законов. Придерживаюсь такой же точки зрения. Сначала надо смотреть в Конституцию, ГКУ, ХКУ и от этого плясать. Может дело-то не в специальном законе? Может для принятия специального закона нужно поправить Конституцию и кодексы?

    Но я не согласен с концепцией, что лес, лесоматериалы являются личной собственностью лесхозов, а последние имеют право свободно ими распоряжаться. Хотя бы потому, что лесхозы являются хоть и субъектами хозяйствования, но и субъектами публичного права, и субъектами административно-хозяйственного управления, и унитарными государственными предприятиями. А это обязывает. И здесь нужно смотреть шире рамок ГКУ и ХКУ.

    Timb, спасибо за высказанное мнение. Разделяю. На моем первом аукционе договаривались уже в ходе самого аукциона. Результат: из 750 лотов повышение цены произошло в 3-х. В двух из них я принимал участие. Я вообще склонен называть такое положение вещей мнимой конкуренцией.

    Всем огромное спасибо! Было интересно услышать ваши мнения по проблематике.

     

  • #81808

    Олег!

    Что касается МЭРТа и их позиции навязать Прозорро (если я Вас правильно понял) лесопромышленной отрасли. Рулит тему некто, выдающий себя за Максима Нефедова. Я ему как-то задал вопрос в ФБ, пока он меня не забанил, почему же Прозорро не ведет наступление на лесном фронте? На что он ответил, что реализация древесины через Прозорро.Продажи это очень сложно, там такая специфика, и сие не планируется в обозримой перспективе. Но то надо знать Батько Прозорро. Завтра он легко может заявить, что еще со школьной скамьи мечтал о том, чтобы реализовывать древесину через Прозорро. И да, электронные торги не исключают договорняков. Доказано Прозорро.

  • #82163

    Branch
    Participant

    У дослідженні Михайла Юрійовича по ринку деревини є чудовий розділ про традиції.

    Традиційно склалося так, що на аукціон у нас виставляється не більше 40 % деревини. Решта 60 % – прямі угоди.

    Якби перед правилами торгівлі деревиною дійсно ставилося завдання зробити ринок більш стабільним, то найкраще  прив’язати прямі угоди до історії продаж (купівлі) конкретному підприємцю у даному лісгоспі за попередній рік (два, три – на вибір). 60 % – по історії роботи, 40 % – на аукціон (але все ж доцільніше 50/50).

    Плюси: через рік всі покупці, в т.ч. “особливо наближені” до директора лісгоспу, будуть на аукціоні.

    Думаю, таку практику ДАЛРУ може запровадити хоч зараз, ухваливши відповідні роз’яснення до 42-го наказу. Але навряд чи керівництво агентства наважиться прикрити цю “хлібну лавочку”.

Viewing 11 reply threads
  • You must be logged in to reply to this topic.