Зауваження до проекту Закону України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» (щодо встановлення мораторію на вирубку лісів та зелених насаджень у містах та інших населених пунктах) (№4800 від 16.06.2016 року, автори – народний депутат Ю.М. Бойко, І.М. Шурма та інші)

Проектом закону передбачено «ввести мораторій на п’ять років на всі види та способи рубок, окрім заходів лісовпорядкування та поліпшення якісного складу лісів, які здійснюються у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України».

На обґрунтування такого рішення у пояснювальній записці йдеться: «Погіршення стану лісів в Україні на сьогодні є однією з найбільш актуальних тем. Бо втрата лісів – це не просто втрата зеленого масиву, а це серйозні зміни рівнів водойм, зміни рівнів річок, а також це активізація серйозних процесів. Україна сьогодні опинилася перед загрозою спустелювання. Попри це, Україна є одним із найбільших експортерів лісу в Європі. І якщо на державному рівні не буде вжито дієвих заходів щодо відновлення лісів і розширення їхніх площ, то Україна просто опиниться перед екологічною катастрофою».

Метою законопроекту визначено «зупинення процесу подальшого знищення лісів».

 

Таким чином, автори проекту закону вважають, що ліси країни не відновлюються, експорт деревини значний, а тому тільки заборона рубок зупинить знищення лісів і неминучу екологічну катастрофу в країні.

Одразу слід зауважити, що проект закону не містить жодних статистичних даних, які свідчили б, що лісовий фонд країни занепадає через проведення законних або незаконних рубок. Також пояснювальна записка не має жодної інформації про стан та якість лісів України, обсяги лісозаготівель за останні роки, порівняльного аналізу, посилання на експертні висновки тощо. Крім того, відсутня аналітична прогнозна інформації про вплив мораторію на рубки лісу стосовно макроекономічних показників, втрат надходжень до бюджетів через зниження обсягів заготівлі деревини, визначення мінімальних потреб деревообробної галузі у забезпеченні сировиною, обсяги покриття із державного чи місцевих бюджетів втрат постійних лісокористувачів, які ведуть лісове господарство, збитків від зниження деревообробного виробництва та запланованого скорочення робочих місць. Цікаво, що у проекті згадується про значні обсяги експорту української деревини. Але варто звернути увагу, що на дату подання законопроекту вже набрав чинності закон (ухвалений 09.04.2015 року), яким тимчасово заборонено експорт лісоматеріалів у необробленому вигляді за межі країни.

З огляду на відсутність будь-яких економічних розрахунків запропонованого, досить серйозного рішення, яке прямо вплине на 40-тисячний колектив лісового господарства (не рахуючи пов’язаних із ним суб’єктів господарювання), що ведеться на 1/6 частині країни, а також відсутність оцінки впливу на суміжну деревообробну галузь, вказаний проект закону не можна вважати обґрунтованим.

 

Для запобігання використання теми вітчизняного лісу в політичних маніпуляціях доцільно стисло роз’яснити ідею, нормативні засади ведення лісового господарства в Україні.

Лісове законодавство України засноване на засадах циклічності росту та розвитку лісів. В наявну правову базу ведення лісового господарства та лісокористування закладені уявлення про те, що все різноманіття та складність явищ у лісі, з погляду отримання лісового доходу, можна упорядкувати в межах ротацій (змін) на конкретній площі процесів рубок лісу, відновлення лісу, росту й розвитку лісу та знову – рубки лісу. Для досягнення цього обсяг використання та щорічний дохід від користування лісом визначають або у вигляді конкретної площі лісу, з якої планується його вирубка, або у вигляді очікуваного обсягу деревини, що буде зрубана. Період часу, протягом якого слід вести лісове господарство та здійснювати лісокористування, є природними циклами розвитку лісу. В умовах України тривалість одного циклу дорівнює 50-110 років за астрономічною шкалою часу, залежно від породи та встановленого віку рубки. Рубка лісу закінчує цикл вирощування лісу, як природного, так і штучно створеного. Планування лісогосподарського циклу називається лісовпорядкуванням. Ділянки, невкриті лісовою рослинністю, що утворюються на місці вирубок, підлягають обов’язковому лісовідновленню. Такий підхід є традицією, здоровим глуздом і законом: був ліс, став стиглим, зрубали, відновили й виростили для нової рубки. Цикл замкнувся і відбувається поступовий розвиток нового циклу. На цьому ґрунтується лісове господарство майже в усьому світі, з урахуванням географічних розбіжностей у швидкості росту дерев і можливостей організації проміжного лісокористування.

Важливо підкреслити, що за Лісовим кодексом України утримання лісів передбачено у формі ведення лісового господарства, що покладається на постійних лісокористувачів, яким надано право самостійно господарювати в лісах. Тобто, лісове господарство як в Україні, так і в більшості цивілізованих країн є галуззю економічної діяльності. Постійними лісокористувачами в Україні є в абсолютній більшості державні або комунальні комерційні підприємства, які, відповідно до ст. ст. 62, 73-75 Господарського кодексу України, створені з метою отримання прибутку. Отже, як і будь-які розумні види економічної діяльності, лісове господарство розглядається представниками науки та практиками в усьому цивілізованому світі, як таке, що має приносити дохід.

Організація лісового господарства має своїм завданням забезпечувати ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, цільового призначення, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують (ст. 34 Лісового кодексу України). Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 ЛКУ).

У сучасному розумінні принцип сталого розвитку лісоуправління являє собою комплекс засад управління лісами, в якому виділяють три основні складові: екологічна, економічна та соціальна, кожна з яких також містить цілий комплекс різних вимог.

Тобто, лісогосподарська діяльність, окрім лісокористування (рубок,) передбачає цілий комплекс заходів, таких як інвентаризація, облаштування лісів, їхнє відтворення, захист від негативного впливу, планування та організація правильного використання тощо. Крім фінансування цих заходів, постійні лісокористувачі повинні забезпечувати належний рівень лісової охорони. Через це будь-який лісокористувач основну частину своїх доходів змушений спрямовувати на виконання заходів з охорони, захисту та відтворення лісів. Ліс – це відновлювальний ресурс, який має власні особливості, насамперед пов’язані з довготривалістю відновлення, високим ризиком виникнення негативних наслідків (пожеж, вітровалів, пошкодження шкідниками тощо). Будь-який ліс слід завжди охороняти, інакше всі інші заходи (використання, відтворення) будуть мало корисні, а іноді – і взагалі неможливі. В Україні, на жаль, можна знайти достатньо прикладів, коли за відсутності охорони лісові насадження (приміром, полезахисні смуги) перетворюються в безгосподарну та безнаглядну територію, яка потерпає від підпалів, незаконних рубок, засмічень, самовільних захоплень. Саме тому лісу завжди потрібна належна охорона. Для отримання інформації про стан, кількість та якість лісових ресурсів необхідні кваліфіковані фахівці, що обумовлює постійну витрату матеріальних ресурсів.

Отже, якісне відновлення та збереження якісних і стійких лісонасаджень протягом тривалого часу обов’язково вимагає значних капіталовкладень. Це – очевидні закони функціонування лісового господарства, порушення яких тягне за собою негативні наслідки передовсім для самого лісу. Основним із джерел фінансування лісового господарства є доходи від заготівлі деревини, яку отримують під час рубок дерев.

Отже, є вкрай помилковим твердження про те, що лісове господарство – це узаконений спосіб знищення лісів. Рубка – це не завжди щось негативне й погане: за якісної системи ведення лісового господарства екосистемі не завдають суттєвої шкоди. Заготівля деревини значно менше вливає на довкілля, ніж виготовлення таких матеріалів, як метал, бетон, пластик, виробництво яких об’єктивно передбачає використання шкідливих для людини технологій.

Очевидно, що рішення про майже повну заборону рубок украй негативно вплине на економічні механізми ведення лісового господарства. Крім наукового обґрунтування представленої заборони, автори проекту закону мають надати широкому загалу лісівничо-економічний аналіз наслідків прийнятого рішення. Рубки лісу, маючи різні цілі та способи, постійно супроводжують увесь цикл лісокористування. Якщо при веденні лісового господарства не виконуються всі інші лісогосподарські заходи, зокрема рубки догляду, санітарні, то насадження входять у старший вік ослабленими. Накладаються інші несприятливі природні й антропогенні фактори. Через непроведення комплексу санітарних заходів можна спостерігати зростання кількості випадків вітровалів, сніголамів, буреломів, масове поширення шкідників і хвороб лісу. Через порушення засад лісокористування відбувається послаблення лісів, зменшення їхньої стійкості.

Фахівці лісового господарства в усьому світі єдині у думці, що стиглий ліс слід рубати та створювати на його місці новий або штучним шляхом, або сприяти природному поновленню. Вже наголошувалось, що одним із завдань лісового господарства є отримання найбільшого врожаю деревини й недеревних продуктів лісу на всій території лісового фонду та забезпечення найбільшого доходу для держави й громаді. Зокрема, одним із базових понять у галузі економіки лісокористування є стиглість лісу, як таке, що містить економічні, лісівничо-біологічні та технічні елементи при провідному, визначному значенні економічних чинників. Стиглістю є стан лісу, його компонентів, що обумовлюється переважно віком деревостану, в якому він за своїми параметрами кількісних та якісних показників найбільше відповідає цілям ведення лісового господарства та лісокористування.

У протилежному випадку значний потенціал лісового господарства не використовуватиметься, насадження перестигатимуть, втрачатимуть товарні якості (нагадаємо, що лісове господарство є галуззю матеріального виробництва), що означатиме мільярдні та мільйонні недоотримані доходи для держави, громади та постійних лісокористувачів. Україна в сучасних, украй складних умовах кризового стану економіки, високого зовнішнього боргу, гігантських оборонних видатків навряд чи може дозволити собі втрачати колосальну вигоду, яку здатне приносити ведення правильного лісового господарства.

За майже повної відсутності державного фінансування лісового господарства у 2016-2017 роках 95 лісгоспів Півдня та Сходу країни опинились на межі банкрутства. Це – яскравим приклад недбалої політики держави щодо підтримки лісового господарства, яке у цьому регіоні виконує переважно захисну, рекреаційну та екологічну функції. Обмеження джерел доходів «ресурсних» постійних лісокористувачів автоматично означатиме скорочення витрат на охорону, захист лісів і лісорозведення. Отже, можна спрогнозувати, що запровадження майже повної заборони рубок матиме зворотній ефект для якісного ведення лісового господарства.

Водночас у галузі лісокористування є низка вкрай складних проблем, які стали викликами для всього лісового господарства країни. Передовсім йдеться про значне погіршення складу лісів, накопичення перестиглих насаджень при незначній кількості молодняків, зниження якості лісонасаджень, що вирощуються, постійний відносно великий недоруб розрахункової лісосіки, послаблення внутрішнього контролю за відведенням і таксацією лісосік, що обумовлює виникнення необлікованої деревини тощо.

Крім того, нагального вирішення вимагає проблема незаконних (самовільних і лісогосподарських) рубок та обігу незаконно добутої деревини. Значущість цієї проблеми не заперечується. Проте її розв’язання вимагає як на рівні законів, так і в підзаконних актах запровадження цілого комплексу механізмів і додаткових інструментів контролю.

 

Названі проблеми не мають простих рішень, на кшталт запровадження повних заборон чи безумовного надання повних дозволів. Також не можна допускати підміни понять, за зразком «заборонимо суцільні рубки – зникнуть незаконні рубки» чи «запровадимо мораторій на експорт деревини – почнеться процвітання деревообробної галузі та припиниться тіньовий обіг лісу» тощо. Будь-яке суттєве нормативне рішення при веденні лісового господарства насамперед повинно мати чітке науково-професійне й економічне обґрунтування. Інакше наслідками необґрунтованих рішень у лісовій галузі може бути завдання значної шкоди як довкіллю, так і економіці держави.

 

Слід зазначити, що автори проекту закону допустили фахову неточність, яка, по суті, спростовує закладену ними ідею майже повної заборони рубок. Річ у тім, що одним із заходів лісовпорядкування, відповідно до яких можна буде проводити рубки, є визначення розмірів розрахункової лісосіки, на підставі якої призначають рубки головного користування. Тобто, одним із заходів лісовпорядкування можна вважати призначення рубок головного користування, які, очевидно, мають намір скасувати автори законопроекту.

Також проектом дозволяється проведення заходів із поліпшення якісного складу лісів. Відповідно до п.п. 1,2 Правил поліпшення якісного складу лісів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №724 від 12.05.2007 року, визначені основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їхнього оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування й оздоровлення лісів. Під час проведення рубок формування й оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов’язані з реконструкцією, ландшафтні.

Таким чином, законопроект не забороняє як рубки головного користування, так і рубки проміжного користування, що суперечить оголошеним цим проектом «амбітним» цілям «зупинення знищення українських лісів».

 

 

Висновок: проект закону України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» (щодо встановлення мораторію на вирубку лісів і зелених насаджень у містах та інших населених пунктах) за реєстр. №4800 від 16.06.2016 року є необґрунтованим. Документ суперечить основним засадам ведення якісного лісового господарства, а тому матиме вкрай негативний вплив на розвиток лісової галузі й деревообробної промисловості. Отже, законопроект не може бути рекомендований для розгляду Верховною Радою України.

 

Консультант Олег Сторчоус

 

10.06.2017 р.

Олег Сторчоус

Залишити коментар